Користувач:Polonskiy/Чернетка

Саєнко Гаврило Омелянович
Рядовий
Загальна інформація
Народження	24 березня 1905(1905-03-24) Кладьківка, — нині Куликівський район, Чернігівська область
Смерть	7 лютого 1949(1949-02-07) (43 роки) Кладьківка, — нині Куликівський район, Чернігівська область
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1943—1945
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	Червона Армія
Рід військ	піхота
Формування	389-а стрілецька дивізія
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги»

Жуліхін Сергій Григорович рос. Жулихин Сергей Григорьевич
Полковник
Загальна інформація
Народження	25 вересня 1901(1901-09-25) село Незнаново, нині — Кораблинський район, Рязанська область, Російська Федерація
Смерть	11 грудня 1972(1972-12-11) (71 рік) Ізюм, Харківська область, УРСР
Військова служба
Роки служби	1918—1937, 1941—1945
Приналежність	СРСР
Вид ЗС	Червона Армія
Рід військ	піхота
Формування	389-а стрілецька дивізія
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Друга світова війна
Командування
1942 —1945 Командир 1279-го сп, 389-ї стрілецької дивізії
Нагороди та відзнаки
Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Саєнко Гаврило Омелянович (нар. 24 березня 1905 — †7 лютого 1949) — радянський військовик, повний кавалер ордена Слави. В роки радянсько-німецької війни — кулеметник 1-ї кулеметної роти, 545-го стрілецького полку, 389-ї стрілецької дивізії.

Нагороди

• Орден Слави І ступеня (23 квітня 1945);
• Орден Слави ІІ ступеня (25 жовтня 1944);
• Орден Слави ІІІ ступеня (26 серпня 1944);
• Медаль «За взяття Берліна»;
• Медаль «За визволення Праги»;
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Жуліхін Сергій Григорович (нар. 25 вересня 1901 — †11 грудня 1972) — учасник Другої світової війни, командир 1279-го стрілецького полку, 389-ї Бердичівсько-Кельцевської стрілецької дивізії, полковник, почесний громадянин міста Ізюм.

Біографія

Народився в селі Незнаново, нині — Кораблинського району, Рязанської області, в селянській родині. Навчався в церковно-приходській школі. В 1918 році був призваний до Червоної Армії, учасник Громадянської війни в Росії.

Після закінчення Громадянської війни продовжив службу в армії, спочатку в Чугуєві, потім в Красноярську та на радянсько-китайському кордоні.

В 1937 році був звільнений з Червоної Армії. Після цього родина переїхала до Ізюма, звідки родом була його дружина. Влаштувався на роботу на Ізюмський завод оптичного скла, де працював до 1941 року.

У 1941 році, з початком війни, знову був поновлений в армії у званні капітана та призначений начальником штабу Ізюмського винищувального батальйону. Згодом служив на посадах командира окремого батальйону 255-ї стрілецької дивізії та заступника командира 968-го стрілецького полку 255-ї стрілецької дивізії.

Із серпня 1942 року і до кінця війни — командир 1279-го стрілецького полку 389-ї стрілецької дивізії.

У 1936 році був призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Військово-політичну академію. У боях Німецько-радянської війни з липня 1941 року. Воював на Центральному фронті.

З грудня 1941 року на посаді комісара полку, з січня 1942 року воював у складі 32-го гвардійського стрілецького полку 12-ї гвардійської стрілецької дивізії. У складі полку брав участь в обороні Москви, в наступальних боях по розгрому німецького угруповання, яка намагалася взяти Москву, в боях за визволення Калуги, Болхова, Орла.

Особливо відзначився при форсуванні Дніпра. У вересні 1943 року 32-й гвардійський стрілецький полк в авангарді 61-ї армії форсував Дніпро біля містечка Любеч Чернігівської області і протягом декількох днів утримував захоплений плацдарм.

6 жовтня 1943 гвардії підполковник Р. І. Мільнер в боях на плацдармі в районі села Глушець, Лоєвського району Гомельської області у складних обставинах замінив пораненого командира полку. Протягом декількох днів полк розширив плацдарм, поліпшив свої позиції і дав можливість частинам дивізії переправитися через Дніпро.

Влітку 1944 року, після закінчення курсів «Постріл», був призначений командиром 37-го гвардійського стрілецького полку, який брав участь у боях за визволення Риги, Польщі, вів бої на території Німеччини, на штеттинському напрямку, форсував річку Одер.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни продовжив службу в Групі радянських військ у Німеччині. Пізніше командував частинами в Київському військовому окрузі. З 1960 року полковник Р.І. Мільнер — в запасі.

Жив у Харкові. Був викладачем у Харківському інституті громадського харчування. Помер 4 липня 1979 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі гвардії підполковнику Мільнеру Рафаїлу Ісайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2807).

Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-й і 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Категорія:Учасники Другої світової війни Категорія:Радянські військовики Категорія:Повні кавалери ордена Слави Категорія:Учасники Другої світової війни з СРСР Категорія:Уродженці Куликівського району Категорія:Уродженці Чернігівської області

Категорія:Уродженці Рязанської області Категорія:Радянські військовики Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії Категорія:Учасники Другої світової війни Категорія:Учасники Другої світової війни з СРСР Категорія:Померли в Харківській області Категорія:Персоналії:Ізюм Категорія:Почесні громадяни Ізюма