Mmmarinamm

--Mmmarinamm (обговорення) 05:29, 18 червня 2014 (UTC)1

1. Природний радіаційний фон ред.

«Природний радіаційний фон» — створюється космічним випромінюванням, природними і штучними радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючого випромінювання.

Космічне випромінювання за своїм походженням поділяють на первинне і вторинне. Первинні космічні частинки складаються з ядер легких елементів – водню (протонів 79 %), гелію (α-частинок 20 %), літію, берилію, бору та інших елементів дуже високих енергій 109 – 1018 еВ, що утворюються в надрах Галактики і Сонця. В результаті взаємодії первинних космічних частинок з атмосферою Землі утворюється вторинне космічне випромінювання, що складається із мезонів (70 %), електронів і позитронів (26 %), протонів, нейтронів, фотонів та інших елементарних частинок. Природне радіоактивне випромінювання утворюється більш як від 60 радіонуклідів, наявних у біосфері Землі, які поділяють па дві категорії: первинні і космогенні. До першої групи відносять 32 радіонукліди урано-радієвого і торієвого рядів з продуктами розпаду і 11 довго живучих радіонуклідів з Т1/2 від 107 до 1015 років 40К, 87Rb, 48Са, 96Zr, 113In та ін.). До другої групи відносять 14 радіонуклідів, що утворюються в результаті ядерних реакцій частинок первинного космічного випромінювання (нейтронів і протонів) з ядрами елементів, які входять до складу земної атмосфери. До них відносяться радіоактивні ізотопи 3Н,14С, 7Ве, 22Nа та ін. Потужність поглинутої дози в повітрі (на висоті 1 м) від природних радіонуклідів становить у середньому 3,7– 9,4.10-8 Гр/год залежно від вмісту 232Тh і 226Rа в даній місцевості. Додатково до природної радіоактивності в результаті людської діяльності в навколишньому середовищі з'являються штучні радіонукліди, що надходять з радіоактивних випадінь від ядерних вибухів і викидів підприємств атомної енергетики, або перерозподіляються природні, що добуваються з глибини Землі разом з вугіллям, мінеральними добривами, будівельними матеріалами тощо. Найзначнішими за впливом на живе середовище є ізотопи 89,90Sr, 95Zr, 95Nb, 103.106Ru, ІЗІІ, І34,137Сs, І40Ва, 144Се.

2. Джерела надходження радіонуклідів у навколишнє середовище ред.

Основними джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища в Україні є: – індукування хімічних елементів космічним випромінюванням; – ядерні вибухи; – теплові енергетичні станції; – промислові комплекси з повним ядерним паливним циклом, атомна промисловість; – неконтрольоване використання радіонуклідовмісних сировинних матеріалів . Ці джерела нерівноцінні за потужністю забруднення, ізотопним і фазовим складом забруднювачів.

3.Розповсюдження радіонуклідів в атмосфері ред.

Масштаби й інтенсивність міграції радіонуклідів в атмосфері визначаються: ефективною висотою викидів їх в атмосферу, фазовим станом викидів (рідкі, тверді, газоподібні), формою і дисперсністю частинок аерозолів, географічними координатами місця викиду, атмосферними умовами (швидкість вітру, вологість повітря, опади, температурна стратифікація тощо). Залежно від впливу цих факторів виділяють локальні, тропосферні і стратосферні (глобальні) випадіння. Локальні випадіння спостерігають у районі до кількох сотень кілометрів у напрямку від джерела. Радіоактивні речовини локальних випадінь поширюються в нижніх шарах атмосфери. Тривалість випадінь залежить від пори року і широти місцевості: більша в північній півкулі, менша – в південній. У межах невеликих районів залежить від наявності атмосферних опадів. У цілому тривалість локальних випадінь становить від 1 до 40 днів. Тропосферні випадіння бувають при ядерних вибухах і великих аваріях на АЕС. При ньому радіоактивні речовини сягають висоти 4–10 км. На цих висотах домінують повітряні потоки загальнопланетарного характеру і радіоактивні речовини до осідання встигають обігнути земну кулю. В помірних широтах північної півкулі до великих висот в тропосфері панують майже суто західні вітри, біля земної поверхні – південно-західні, і аерозолі переносяться в напрямку із заходу на схід. Період напівочищення верхніх шарів тропосфери варіює в середньому від 20 до 40 діб, нижніх – до кількох діб. Навесні і влітку очищення швидше, ніж восени і взимку. Період напівочищення стратосфери від радіоактивних речовин становить близько 2 років.

Література: 1. Анненков Б. Н. Основы сельскохозяйственной радиологии / Б. Н. Анненков, Е. В. Юдинцева. – М.: ВО "Агропромиздат", 1991, – 287 с. [[2. Бакуменко В. Д. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення / В. Д. Бакуменко, М. І. Проскура, В. І. Холоша. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 152 с.]] [[3. Бурдіян Б. Г. Навколишнє середовище та його охорона: навч. посібник / Б .Г. Бурдіян, В. О. Дерев’янко, А. І. Кривульченко. – К.: Вища шк., 1993. – 227 с.]] 4. Гродзинський Д. М. Радіобіологія / Д. М. Гродзинський. – К.: Либідь, 2000. – 448 с. 5. Гудков І. М. Сільськогосподарська радіобіологія / І. М. Гудков, М. М. Віннічук. – Житомир: ДАУ, 2003. – 472 с. [[6. Радіоекологія / І. М. Гудков, В. А. Гайченко, В. О. Кашпаров [та ін.]. – К: 2011. – 368 с.]]