Вікіпедія

Користувач:Diana.yakimchuk/Портрет Адель Блох-Бауер I

Portrait of Adele Bloch-Bauer I
Творець:Гюстав Клімт
Час створення:1907
Висота:138
Ширина:138
Техніка:Масляна фарба, розпис сріблом та золотом на полотні
Музей:Neue Galerie, Нью Йорк

Портрет Аделі Блох-Бауер I (інша назва Леді в золоті або Жінка у золоті)[1]  картина Гюстава Клімта 1907 року. Перший з двох портретів Блох-Бауер, намальованих Клімтом, він вважається останньою та найбільш зразковою роботою золотого періода художника.[2] Картина виставлена у Новій Галереї (Neue Galerie) в Нью-Йорку як частина найбільшої колекції Клімта в США

Адель Блох-Бауер (1881–1925) була заможною представницею віденського суспільства, а також прихильницею та близькою подругою Гюстава Клімта.[3] Клімт спочатку назвав картину Адель Блох-Бауер, проте нацистські солдати конфіскували портрет з будинку Блох-Бауер та виставили його на показ на початку 1940-х років, використовуючи замість оригінальної назви назву Жінка у золотім таким чином, аби не згадувати видатну єврейську родину.[4]

Клімту знадобилось три роки, щоб завершити роботу над портретом; перший ескіз малюнку датується 1903/4 роком.[5] Розміри картини складають 54" x 54" [138 x 138 см], вона виконана масляними фарбами, а також технікою розпису золотом на полотні, з ретельним та складним прикрашанням, характерним для стилю модерн. Клімт був членом Віденської Сецессії, групи митців, які відійшли від традиційного стилю малювання. Картина була написана у Відні та замовлена чоловіком Адель - Фердинандом Блох-Бауером.[6] Будучи заможним підприємцем, який заробив свої статки завдяки виробництву цукру, він фінансував розвиток мистецтва, зокрема підтримував Гюстава Клімта. Адель Блох-Бауер[7] стала єдиною моделлю, яку Клімт писав двічі. Він завершив другий портрет, Портрет Аделі Блох-Бауер II, у 1912.

Громадська афіша, де йдеться про вивезення картини з Австрії

У своєму заповіті, Адель Блох-Бауер попросила чоловіка пожертвувати усі їхні картини Клімта Австрійській державній галереї після його смерті.[8][9] Вона померла в 1925 році від менінгіту. Коли нацистська Німеччина анексувала Австрію у 1938 році під час операції, відомої як Аншлюс, її вдівець втік до Праги, а потім до Цюріха. Велика частина його нерухомості в Австрії, у тому числі картини Клімта, були розграбовані, і адвокат Фрідріх Фюрер був призначений керувати їх продажем чи відчуженням від імені німецької держави. У 1941 році вона була придбана Австрійською державною галерею, що розташована у Палаці Бельведер у Відні.[10]

Фільм

ред.

References

ред.

<grammarly-btn>

</grammarly-btn>

Картина

ред.

Власники картини

ред.

Фердінанд Блох-Бауер помер у листопаді 1945 року у Цюриху. Перед смертю він заповів усе своє майноб включно із картинами Клімта, своїм небожам, серед яких була Марія Альтман.

У 2000 році, після адміністративного опору з боку австрійського уряду щодо позову про повернення вилучених робіт, Марія Альтман подала до суду США проти Австрії за володіння Аделі Блох-Бауер I та інших картин з колекції свого дядька. Австрійський уряд у свою чергу зайняв позицію, що заповіт Фердінанда Блох-Бауера суперечить волі Аделі, яка заповідала передати картини у власність держави. Після судового процесу Марія Альтман була визнана законною власницею цієї та ще чотирьох картин Клімта.

У червні 2006 року робота була продана за 135 мільйонів доларів США Рональду Лодеру для Нової Галереї у Нью Йорку, рекордну на той момент часу ціну за картину.[11] З липня 2006 року вона виставлена у Новій Галереї.[12]

Історія Марії Альтман була екранізована у 2015 році у фільмі  Жінка в золотім за участі Хелен Міррен у ролі Марії та Раяна Рейнолдза у ролі її адвоката Е. Рандола Шьонеберга.

Розповідь повернення Марією картин була детально описана у трьох документальних фільмах.

  • Викрадення Клімта (Stealing Klimt), 2007 року,[13] знято на базі інтерв'ю з Альтман, Шонбергом, та іншими особами, причетними до справи.
  • Бажання Адель (Adele's Wish)[14] від режисера Теренса Тернера (чоловіка племінниці Альтман), що виданий у 2008 році та містить інтерв'ю з Альтман, Шонбергом and features interviews with Altmann, Schoenberg, and leading experts from around the world.
  • Adele's Wish was featured in the 2006 documentary The Rape of Europa, which dealt with the massive theft of art in Europe by the Nazi government during World War II.

Книги

ред.

<grammarly-btn>

</grammarly-btn>

Картина згадується у мемуарі Грегора Колінза (Gregor Collins), Випадковий помічник (The Accidental Caregiver), про його стосунки із Марією Альтман, племінницею Аделі Блох-Бауер. Книга була опублікована 15 серпня 2012 року, та за її мотивами була поставлена п'єса у Нью Йорку у січні 2015 року.[15][16][17]

<grammarly-btn>

</grammarly-btn>

  1. ↑ Gustav Klimt and Adele Bloch-Bauer: The Woman in Gold. Neue Galerie. Процитовано 23 June 2015.
  2. ↑ Partsch, Susanna.
  3. ↑ Shapira, Elana (1 March 2009). Adele Bloch-Bauer. Jewish Women's Archive, Jewish Women: A Comprehensive Historical Encyclopedia. Процитовано 24 October 2014.
  4. ↑ Susan Stamberg (23 June 2015). Immortalized As 'The Woman In Gold,' How A Young Jew Became A Secular Icon. NPR. Процитовано 29 June 2016.
  5. ↑ Partsch, 242
  6. ↑ Ferdinand Bloch-Bauer was born Ferdinand Bloch, the son of David Bloch (also known as Abraham Bloch), a banker and sugar factory owner, and his wife Marie, née Straschnow.
  7. ↑ Her name is pronounced as [aˈdeːlə blɔx ˈbaʊ̯ɐ] in German.
  8. ↑ Last Will 1923. Adele.at. 19 січня 1923. Процитовано 15 травня 2011.
  9. ↑ Bloch-Bauer 1945 testament. Arthistory.about.com. Процитовано 15 травня 2011.
  10. ↑ Ruling of the Austrian arbitration court. Austrian arbitration court, Vienna, 2006. Процитовано 23 April 2015.
  11. ↑ Vogel, Carol (19 June 2006). NY Times report from June 19, 2006. Nytimes.com. Процитовано 15 May 2011.
  12. ↑ The Ronald S. Lauder Collection: Selections from the 3rd Century BC to the 20th Century/Germany, Austria, and France. Neue Galerie.
  13. ↑ Stealing Klimt.
  14. ↑ Adele's Wish. Adele's Wish.
  15. ↑ The Accidental Caregiver: How I Met, Loved, and Lost Legendary Holocaust Refugee Maria Altmann - Kindle edition by Gregor Collins. Arts & Photography Kindle eBooks @ Amazon.com.
  16. ↑ THE ACCIDENTAL CAREGIVER. New York Theater Festival.
  17. ↑ New York: STAGED READING - THE ACCIDENTAL CAREGIVER (presented by the ACF New York). Austria.

[[Категорія:Картини 1907]] [[Категорія:Картини Густава Клімта]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Diana.yakimchuk/Портрет_Адель_Блох-Бауер_I&oldid=19813167