Гелен Міррен

британська акторка
  • Дама Гелен Міррен (англ. Dame Helen Mirren, уроджена Helen Lydia Mironoff[9][10], 26 липня 1945) — британська актриса театру і кіно, лавреатка премії «Оскар» за головну роль у фільмі «Королева» (2006). Відома виконанням ролей вінценосних осіб (Єлизавета I, 2005; Єлизавета II, 2006). Як Дама-Командор Ордена Британської Імперії (5 грудня 2003) має право носити з ім'ям титул Dame (жіночий аналог титулу «сер»).

    Гелен Міррен
    англ. Helen Mirren
    Гелен Міррен, 2013 рік
    Гелен Міррен, 2013 рік
    Ім'я при народженні Helen Lydia Mironoff
    Народилася 26 липня 1945(1945-07-26)[4][5][…] (77 років)
    Гаммерсміт, Лондон, Велика Британія
    Громадянство Велика Британія Велика Британія
    Діяльність акторка
    Alma mater Мідлсекський університетd і St Bernard's High School and Arts Colleged
    Роки діяльності з 1967 року
    У шлюбі з Тейлор Гакфордd
    Батьки Basil Mirrend[7]
    Kitty Rogersd[7]
    IMDb ID 0000545
    Нагороди та премії
    Дама-Командор ордена Британської імперії

    CMNS: Гелен Міррен у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
  • ЖиттєписРедагувати

    Дитячі роки та навчанняРедагувати

    Гелен Міррен народилася у Лондоні (англ. Queen Charlotte's and Chelsea Hospital) в сім'Ї Василя Петровича Миронова (1913—1980) та Кетлін Александрини Єви Матільди Роджерс (1909—1996). Міррен навчалася у «St Bernard's High School for Girls» (Саутенд-он-Сі) та у New College of Speech and Drama (Лондон).

    Театральна кар'єраРедагувати

    У 18 років Міррен отримала запрошення до організації «National Youth Theatre»[11], завдяки чому вона дебютувала на сцені театру The Old Vic (роль Клеопатри у трагедії Антоній та Клеопатра).

    Після успішної співпраці з «National Youth Theatre» акторка уклала угоду з відомою театральною компанією «Royal Shakespeare Company», у складі якої зіграла багато блискучих ролей.

    У 1995 році Гелен Міррен дебютувала на Бродвеї у виставі «Місяць в селі». Найуспішніша театральна роль Гелен Міррен — роль Єлизавети ІІ у виставі «Авдієнція»[12] (театр Гілгуда) за п'єсою британського драматурга Пітера Моргана (премія Лоуренса Олів'є у 2013 році та премія Тоні у 2015 році).

    Кар'єра на телебаченніРедагувати

    Дебютом телекар'єри Гелен Міррен була роль Кларетти у телефільмі режисера Клода Вотема «Цезар і Кларетта»[13] (1975). У 1976 році Міррен зіграла роль Стелли у телевізійній екранізації п'єси Гарольда Пінтера «Колекція»[14] (цикл Laurence Olivier Presents). Найбільшу популярність акторці принесла роль детектива Джейн Теннісон у серіалі «Головний підозрюваний» (1991—2006). За втілення на телеекрані образу головної героїні Гелен Міррен тричі отримала премію БАФТА (1991, 1992, 1993). Роль королеви Єлизавети I в однойменному міні-серіалі принесла акторці премію «Еммі».

    Кінокар'єраРедагувати

    Гелен Міррен розпочала свою кінокар'єру з епізодичної ролі у фільмі «З кращих спонукань» (1966). Наприкінці 60-х років Міррен була вже достатньо відомою театральною акторкою, тому її ролі в екранізаціях творів Шекспіра («Сон літньої ночі», «Гамлет») мали дуже високий художній рівень. У 1969 році Гелен вперше зіграла одну з головних ролей (Кора Раян у художньому фільмі Майкла Павелла «Повноліття»). У 1973 році Міррен зіграла роль Патриції Берджес у картині «О, щасливчик!». У 1984 році Гелен прекрасно втілила на кіноекрані образ Марсели у драмі «Щоденник терориста» (за цю роль акторка отримала приз Каннського фестивалю за найкращу жіночу роль). Фільм «Королева» приніс Міррен світову популярність та міжнародне визнання.

    ТворчістьРедагувати

    Вибрана фільмографіяРедагувати

    ТелебаченняРедагувати

    • 1975: Цезар і Кларетта (Кларетта)
    • 1977: Провінціалка (Марджері Пінчвайф)
    • 1978: Як вам це сподобається (Розалінда)
    • 1979: Врятуйте «Титанік» (Мері Слоан)
    • 1982: Цимбелін (Імоген)
    • 1985: Сутінкова зона (Медді Дункан)
    • 1991—2006: Головний підозрюваний (Джейн Теннісон)
    • 1996: Втрачаючи Чейз (Чейз Філліпс)
    • 1998: Трейсі приймає виклик (професор Хорен)
    • 1999: Таємна пристрасть Айн Ренд (Айн Ренд)
    • 2003: Римська весна місіс Стоун (Карен Стоун)
    • 2005: Третя зміна (Енні Фостер)
    • 2005: Єлизавета І (Єлизавета І)
    • 2013: Філ Спектор (Лінда Кенні Баден)
    • 2021: Солос (Пеґ)

    ТеатрРедагувати

    НагородиРедагувати

     
    Гелен Міррен
     
    Гелен Міррен під час фестивалю «San Diego Comic-Con International», 2010 рік
     
    Дама Гелен Міррен
     
    Гелен Міррен на прем'єрі стрічки «Дозвілля» у Торонто, 9 вересня 2017 року

    КіноРедагувати

    Премія «Оскар»

    Премія БАФТАРедагувати

    • Найкраща жіноча роль: 2006
    • BAFTA Fellowship: 2013[16]

    Премія Золотий глобусРедагувати

    Премія «Супутник»
    • Найкраща жіноча роль — кінофільм: 2006
    Європейський кіноприз
    Премія Гільдії кіноакторів США
    Венеційський кінофестиваль
    Каннський кінофестиваль
    Римський міжнародний кінофестиваль
    • Найкраща актриса: 2009
    Премія Готем
    • Почесна нагорода: 2015
    Московський міжнародний кінофестиваль
    • Приз «Вірю. Костянтин Станіславський»: 2011
    Кінофестиваль у Карлових Варах
    • Спеціальний приз за видатний внесок у світовий кінематограф: 2012
    Золота Камера
    • За життєві досягнення: 2016[17]
    Премія «Вибір критиків»
    • Найкраща жіноча роль: 2006
    • Найкращий акторський склад (разом з партнерами по фільму Госфорд-парк): 2001

    ТелебаченняРедагувати

    Премія БАФТА
    • Найкраща жіноча роль: 1991, 1992, 1993
    Премія «Еммі»
    • Найкраща акторка в міні-серіалі або фільмі: 1996, 1999[18], 2006[19], 2007
    Премія Золотий глобус
    • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 1996, 2006
    Премія Гільдії кіноакторів США
    • Найкраща жіноча роль міні-серіалу або телефільму: 2006, 2013
    Телевізійний фестиваль в Монте-Карло
    • Золота німфа (найкраща жіноча роль в міні-серіалі): 2006
    • Кришталева німфа: 2017

    ТеатрРедагувати

    Премія Лоуренса Олів'є
    • Найкраща акторка: 2013[20]
    Премія Тоні
    • Найкраща головна жіноча роль у виставі: 2015[21]

    ПриміткиРедагувати

    1. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
    2. Deutsche Nationalbibliothek Record #124909183 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. http://www.imdb.com/name/nm0000545/
    5. SNAC — 2010.
    6. Internet Broadway Database — 2000.
    7. а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
    8. LIBRIS — 2007.
    9. Lahr, John (2 жовтня 2006). COMMAND PERFORMANCE. The New Yorker. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 24 жовтня 2010. 
    10. Births, Marriages & Deaths Index of England & Wales, 1916—2005.; at ancestry.com
    11. Celebrating 60 years of National Youth Theatre [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
    12. Theater Talk: Helen Mirren — «The Audience» (англ.)
    13. Helen Mirren Talks About "Ceasar & Claretta (англ.)
    14. The Collection, Harold Pinter, 1976, with Malcolm McDowell-Alan Bates-Helen Mirren-Laurence Olivier (англ.)
    15. Helen Mirren winning an Oscar® for «The Queen» [Архівовано 4 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
    16. Dame Helen Mirren wins Fellowship Bafta — The British Academy Film Awards 2014 — BBC One (англ.)
    17. Helen Mirren Goldene Kamera 2016 Lebenswerk (англ.)
    18. Helen Mirren wins 1999 Emmy Award for Lead Actress in a Miniseries or Movie (англ.)
    19. Dame Helen Mirren wining her 3rd Emmy for her performance in Elizabeth I (2006) (англ.)
    20. The 2013 Olivier Award for Best Actress is announced (англ.)
    21. Acceptance Speech: Helen Mirren (2015) (англ.)

    ПосиланняРедагувати