Відкрити головне меню

Бельведе́р (від італ. Belvedere) — розкішний бароковий палацовий комплекс-бельведер, нині один з найбільших і найбагатших своїм зібранням мистецьких музеїв Європи місті Відні, столиці Австрії.

Бельведер
Wien - Schloss Belvedere, oberes (3).JPG

48°11′29″ пн. ш. 16°22′51″ сх. д. / 48.19138888891677652° пн. ш. 16.38083333336077985° сх. д. / 48.19138888891677652; 16.38083333336077985Координати: 48°11′29″ пн. ш. 16°22′51″ сх. д. / 48.19138888891677652° пн. ш. 16.38083333336077985° сх. д. / 48.19138888891677652; 16.38083333336077985
Тип палац і культурна власність[1]
Статус спадщини Пам'ятка культурної спадщини захищена правом[d][1]
Країна

Австрія Австрія

Розташування Ландштрассе[1]
Архітектурний стиль бароко
Архітектор Йоган Лукас фон Гілдебрандт
Засновано 1714
Власник Євгеній Савойський
Адреса Prinz-Eugen-Straße 27[1]
Сайт belvedere.at
Ідентифікатори і посилання
GeoNames, Global Geosites 6354997
Бельведер (Відень). Карта розташування: Австрія
Бельведер (Відень)
Бельведер (Відень) (Австрія)

Бельведер у Вікісховищі?
Віденський Бельведер або Верхній Бельведер, садовий фасад.

Зміст

Загальні даніРедагувати

Комплекс Віденський Бельведер, зведений Лукасом фон Гілдебрандтом як літня (тоді заміська) резиденція для одного з уславлених полководців свого часу принца Євгенія Савойського на початку XVIII століття, від перших десятиліть ХХ століття є музеєм мистецтва.

Палац-музей розміщений за адресою:

  • Prinz Eugen-Str. 27, 1030 Wien (Верхній Бельведер);
  • Rennweg 6, 1030 Wien (Нижній Бельведер, Оранжерея, Палацові стайні).

Години для відвідування:

  • Верхній Бельведер (галерея картин від 15 століття до сьогодення): щодня 10:00—18:00
  • Нижній Бельведер (музей бароко), Оранжерея: щодня 10:00-18:00, щосереди 10:00—21:00
  • виставка сучасного мистецтва в саду «Augarten»: четвер—неділя 11:00—19:00
  • Палацові стайні: щодня 10:00 до ночі.

З історії палацуРедагувати

Резиденція монархівРедагувати

 
Віденський Бельведер, гравюра, 1753

Палац Бельведер був зведений за велінням принца Євгенія Савойського (1663-1736). Ідею втілив відомий віденський архітектор Йоган Лукас фон Гільдебрандт. У 1700 на схилі пагорбу, що спускався до міста, почалися роботи з влаштування парка на французький манер. А в 1713 взялися за будівництво споруди Нижнього палацу, що тривало три роки.

Головну будівлю комплексу — Верхній палац, звідки за планом повинен був розгортатися дивовижний вигляд на Відень, споруджений у 17211723.

Після смерті принца Євгенія Савойського Карл VI придбав його бібліотеку, яка склала істотну частину імператорської бібліотеки в Гофбурзі (нині Національна Бібліотека).

У 1752 імператриця Марія Терезія придбала обидва палаци разом з парком. Правда, Бельведер досить довго був у запустінні, оскільки правителька й далі використовувала Шенбрунн як свою літню резиденцію. У Бельведері ж періодично влаштовувалися барвисті вистави і фестивалі. Найпишніше святкування було влаштоване тут на честь заручин Марії Антуанети з майбутнім королем Франції Людовиком XVI.

Наприкінці 1770-х Йосиф II вирішив перевезти велику частину імператорської колекції з Гофбурґа у Верхній Бельведер і велів видати каталог художніх творів, що містились у палаці. Так Бельведер став одним з перших музеїв в Європі, відкритих для громадськості.

У 1897 палац став резиденцією спадкоємця австрійського престолу принца Франца Фердинанда. Він потурбувався про те, щоб у палаці були проведені електрика і центральне опалювання. Отже, замок доби бароко був адаптований під житлові і службові приміщення.

Із початком Першої світової війни, Верхній Бельведер запустів, тоді Нижній палац вже з 1903 перетворений на картинну галерею. Попри передвоєнний неспокій, а згодом військовий час, спеціальна комісія піклувалася про регулярне поповнення художньої колекції. Так, наприклад, найвідоміша картина Ґустава Клімта «Поцілунок» була придбана музеєм практично відразу ж після її написання у 1908.

ОписРедагувати

 
Вигляд на Верхній Бельведер

Палацовий комплекс має у своєму складі:

  • Верхній палац (Верхній Бельведер);
  • Нижній палац (Нижній Бельведер);
  • Палацовий сад (парк);
  • Оранжерея;
  • Палацові стайні.

Віденський Бельведер зберігся до наших днів у майже незміненому вигляді, за винятком втраченого нині звіринцю у верхній частині парку й сильно переробленої оранжереї біля Нижнього палацу.

Палацовому комплексу Бельведер як архітектурному шедевру австрійського майстра Йогана фон Гільдебрандта властиве поєднання парадної величі і невимушеної простоти, широкого розмаху і водночас доступності.

Між двома палацами розкинувся парк з акуратно підстриженими кущами і низькими алеями, адже дерева не повинні розростатися і затуляти собою фонтани, сходи, басейни, вази і статуї. Споруди, гармонійно вписуються у пейзаж і сприймаються як його частина, а сам краєвид — теж творіння людських рук.

У палацово-парковому комлексі Віденського Бельведеру завжди можна подихати свіжим повітрям і на деякий час забути про метушню великого міста, тому Бельведер є улюбленим місцем прогулянок як для віденців, так і для численних туристів.

Мистецький музейРедагувати

 
«Юдіт» Клімта у зібранні Астрійської галереї Бельведеру

Після Першої світової війни, у 1920-1921, музей Бельведер ґрунтовно змінився. У Нижньому палаці розмістився музей бароко; у Верхньому — Галерея мистецтва XIX століття; оранжерею ж перетворили на Галерею сучасного мистецтва.

Практично всі твори австрійського бароко були перевезені з художньо-історичного музею (нім. Kunsthistorisches Museum) до палацу Нижній Бельведер. У економічно кризові 1930-ті музею, однак, вдавалося поповнювати своє зібрання шедеврами класичного і сучасного мистецтва з Франції та Німеччини.

Під час ІІ Світової війни в жовтні 1944 року західна частина Верхнього палацу була зруйнована бомбою, а в лютому 1945 подібна доля спіткала і західне крило Нижнього палацу.

По війні після тривалих і наполегливих реставраційних робіт нарешті в 1953 в Нижньому палаці був знову відкритий музей бароко, а в липні 1954 частина зібрання предметів мистецтва XIX та XX століть була виставлена у Верхньому Бельведері і в Оранжереї.

У повоєнний час Бельведер зосередив увагу австрійської та світової громадськості. Адже в травні 1955 року са́ме в Мармуровій залі Верхнього палацу відбулося підписання Державного Договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії представниками Австрії та 4 держав-переможниць ІІ Світової війни — СРСР, США, Великоої Британії та Франції. Так, Австрійська Республіка, приєднана під час війни до німецького Третього Рейху, а з 1945 року зайнята союзними військами, знову здобула повну державну незалежність.

Наприкінці ХХ століття закінчилася ґрунтовна реконструкція Верхнього палацу — знову відкриті для огляду зали палацу з виставленими із запасників художніми творами, надають можливість побачити палацову капелу, розписану провідними італійськими живописцями XVIII століття, роботи австрійського майстра Макарта, а також багате зібрання полотен європейського імпресіонізму — від Дега до Ренуара і Ґоґена, і найбільшу колекцію творів австрійських еспресіоністів та модерністів — картини Еґона Шіле та гордості вітчизняного мистецтва Ґустава Клімта.

СвітлиниРедагувати

Музей барокоРедагувати

 
Музей бароко, Нижній Бельведер.
 
Скульптор Г.Доннер. Святий Мартин віддає жебраку половину свого плаща.

Мистецтво бароко Австрії посіло почесне місце в історії Європи. На початковому етапі воно розвинулось під сильним впливом бароко Італії, визначного центру барокового мистецтва взагалі. Війни, що йшли між Австрією і Оттоманською Портою (Туреччиною) затримали розвиток мистецтв в країні. Але ситуація вкрай змінилася після перемог над Туреччиною і в Австрії розпочався будівельний бум. За 30-40 років будівництва Відень та його передмістя отримали нові архітектурні домінанти у стилі бароко з новими палацами і садами.

Музей бароко в палаці Нижній Бельведер добре висвітлює цю добу і сам є експонатом музею, адже побудований в цей же період. Славу музею складає колекція скульптур, бо поряд з власною архітектурною школою склалася і потужна національна скульптурна школа. Її представники -

Серед творів музейної збірки Пермозеру належить скульптурна група «Апофеоз принца Євгена Савойського», а віртуозу Францу Мессершмідту скульптура імператриці Марії Терезії у повний зріст. У розкішному Мармуровому залі Нижнього Бельведеру розмістили і частини фонтану, скульптури для якого створив Георг Доннер (Алегорії річок Еннс і Марч тощо).

З 28 жовтня 2016 року до 12 лютого 2017 року експресивні барокові роботи — різьблення Йогана Георга Пінзеля та живопис — виставлені на показ у Зимовому палаці принца Євгена Савойського. Однак ні на сітілайтах, ні в офіційних прес-релізах палацу — не згадують, що колекція із фондів Львівської галереї мистецтв.[2]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати