Вікіпедія

Користувач:Dgho/Кор

< Користувач:Dgho

Корупція є дуже поширеною проблемою в Україні[1][2]. З часу відновлення незалежності від Росії (1991) Україна зіткнулася з низкою політиків, кримінальних авторитетів і олігархів, які використовували корупцію в поліції, політичних партіях і промисловості, щоб здобути й утримувати владу[3].

Історичний нарис

ред.

У 1990-х Україна зіткнулася з небаченою досі корупцією, особливо в промислово розвинених районах[4]. Як вважається, її коріння походить від радянської природи українських політичних лідерів, що були інтегровані в комуністичну номенклатуру (правлячу еліту) до розпаду Радянського Союзу[5].

В опитуванні Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за серпень 1995 р. 41,8 % респондентів заявили, що корупція «є ганебним явищем, яке не має об'єктивних підстав», а 36 % обрали варіант, що корупція є «складовою суспільних традицій». Респонденти з Півдня та Заходу України частіше обирали останній варіант (42,2 % та 43,4 %). Варіант «ганебне явище, яке не має об'єктивних підстав» частіше обирали респонденти Центральної (47,5 %) та Східної України (53,45 %)[6].

У 2012 році компанія «Ернст енд Янг» поставила Україну до трійки найбільш корумпованих країн із 43 досліджених, поряд із Колумбією та Бразилією[7][8]. У 2015 році The Guardian назвала Україну «найбільш корумпованою нацією в Європі»[9]. Згідно з опитуванням, проведеним Ernst & Young у 2017 році, експерти вважали Україну дев'ятою найбільш корумпованою нацією з 53 досліджених[10]. Відповідно до Індексу сприйняття корупції Transparency International (шкала від найменш до найбільш корумпованих країн), Україна посідала 122-е місце серед 180 країн у 2021 році, тобто друге місце за корумпованістю в Європі, у той час як Росія посіла 136-е місце — перше в Європі[11].

Згідно з витоками WikiLeaks, дипломати США описували Україну як клептократію за часів Президентів Кучми (з 1994 по 2005 рік) і Ющенка (з 2005 по 2010 роки)[12]. Колишній керівник Донецької ОДА та Президент Віктор Янукович мав зв'язки з організованою злочинністю на політичній базі Партії регіонів[13].

Відомий український економіст Олег Гаврилишин провів порівняння української корупції в широкому світовому контексті на основі даних Transparency International. Це дослідження оцінило рівень корупції в Україні як порівнянний з країнами Африки на південь від Сахари, з Угандою як найближчим відповідником[14][15].

Антикорупційні реформи в Україні досягли певних успіхів після Революції Гідності. Реформа поліції, державних закупівель та приватизація державних підприємств з 2014 року призвели до зменшення марнотратства та корупції[16].

У січні 2023 року — під час російського вторгнення — кілька високопосадовців, у тому числі п'ятеро обласних голів, втратили посади через корупційні скандали. Заступник міністра оборони В'ячеслав Шаповалов подав у відставку після скандалу із закупівлями харчів у відомстві; посади також позбувся заступник голови Офісу Президента України Кирило Тимошенко. Кількома днями раніше заступника міністра інфраструктури було звільнено після того, як НАБУ затримало його під час отримання 400 000 доларів нібито хабара[17][18].

  1. ↑ UAH 1.5 b in budget funds embezzled since year-start, interior minister says [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (June 18, 2009)
  2. ↑ Ukrainians Pessimistic about Country's Future; Confidence in Political Leaders Falling [Архівовано 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.], International Foundation for Electoral Systems (September 13, 2011)
  3. ↑ FIGHTING A CULTURE OF CORRUPTION IN UKRAINE, Carnegie Europe (October 2016).
  4. ↑ Kuzio, T. (2014). Crime, politics and business in 1990s Ukraine. Communist and Post-Communist Studies, 47(2), 195—210
  5. ↑ Bazaluk, Oleg (2016). Introduction. Corruption in Ukraine: Rulers' Mentality and the Destiny of the Nation. с. XIV. ISBN 9781443896894.
  6. ↑ (укр.) What a crime, what a punishment. Or why the «people's answer» to the president's first question will not surprise anyone, Ukrayinska Pravda (15 October 2020)
  7. ↑ People First: The latest in the watch on Ukrainian democracy, Kyiv Post (11 September 2012)
  8. ↑ Ernst & Young's 2012 Global Fraud Survey Highlights Significant Challenges in Dealing with Corruption and Bribery Risks. anti-corruption.com. 11 July 2012.
  9. ↑ Bullough, Oliver (6 лютого 2015). Welcome to Ukraine, the most corrupt nation in Europe. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 11 травня 2017.
  10. ↑ Detailed results. EY Fraud Survey. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
  11. ↑ Corruptions Perceptions Index 2021 for Ukraine. Transparency.org (англ.). Процитовано 28 February 2022.
  12. ↑ Onyshkiv, Yuriy (2 вересня 2011). Clearer Picture. Kyiv Post.
  13. ↑ Koshiw, J.V., 2013. Abuse of Power. Corruption in the Office of the President. Artemia Books.
  14. ↑ Havrylyshyn, Oleh (2017). International Comparisons of Corruption Levels. The Political Economy of Independent Ukraine: Slow Starts, False Starts, and a Last Chance?. с. 255—256. ISBN 978-1-137-57689-7.
  15. ↑ Kuzmin, R., 2012a. Interview. BBC Ukrainian Service. March 9. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/multimedia/2012/03/120309_kuzmin_ie_part_1_ak.shtml.
  16. ↑ De Waal, T. (2016). Fighting a culture of corruption in Ukraine. Carnegie Europe, 18, 2016.
  17. ↑ Meldrum, Andrew (24 January 2023). Ukraine corruption scandal ousts top officials amid war. Washington Post. Associated Press. Процитовано 24 January 2023.
  18. ↑ Sorgi, Gregorio; Melkozerova, Veronika (24 January 2023). Ukraine's deputy defense minister resigns amid corruption inquiry. POLITICO. Процитовано 25 January 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Dgho/Кор&oldid=38180103