Користувач:Сергій854/Володимир Миколайович Дяченко

Дяченко Володимир Миколайович
В. Дяченко. Суми, 1979
Народився	22 вересня 1935 Липова Долина, Сумської області
Помер	17 січня 2001 (65 років) Суми
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	фотограф , художник
Роки активності	1972 — 2001
Жанр	художня фотографія, портрет , натюрморт , пейзаж
Премії	Премія ім. Пилипа Рудя

Володимир Миколайович Дяченко ( 22 вересня 1935, смт. Липова Долина, Сумської області — † 17 січня 2001, Суми) — український фотохудожник.

Життєпис та творчість

Народився 22 вересня 1935 року в смт. Липова Долина, що на Сумщині. По закінченню семи класів місцевої школи, сім’я Володимира переїздить до Дніпропетровська. Навчаючись в середній школі Дніпропетровська два роки відвідував студію народного мистецтва в Палаці культури заводу імені Петровського. За час навчання стає автором ряду живописних етюдів. За роботу «Перший сніг» - отримує рекомендацію до вступу у художнє училище, де навчається 5 років.

На другому курсі навчання вже в Дніпропетровському державному художньому училищі пробує себе в якості фотографа. Перша камера з якою йому довелося працювати був старенький «Кодак», як потім виявилося із дефектним об’єктивом. Невдовзі відклавши досить коштів зі своїх стипендій він купує обладнання з яким потім робить перші кроки вже як фотограф, але не заміщуючи потяг до малювання, а скоріше збагачуючи себе новою майстерністю. Третій курс ознаменувався першою персональною виставкою. Картини демонстрували в єдиному на Україні Палаці студентів. Після закінчення Дніпропетровського училища у 1965 році був направлений у Липову Долину, але навчати підростаюче покоління малюванню так і не довелося. Прознавши про його навички фотографа, Володимиру пропонують роботу у районній газеті.

Через півтора роки роботи фотокореспондентом за рекомендацією переходить до обласної молодіжної газети – «Червоний промінь». Пізніше призначений фотокореспондентом ТАРС – РАТАУ по Сумській області в Києві.

У 1972-му році організував і став керівником фотоклубу «Горизонт», який через 10 років став народним. За весь час існування учасники студії здобувають багато подяк, нагород та грамот. Свій вклад в це, зробив і Володимир Миколайович, як керівник, так і фотограф студії додаючи свої надбання до спільної скарбниці. Народну студію «Горизонт», очолювану Володимиром Миколайовичем, протягом десятиліть знала вся Україна та й не тільки, і перш за все її талановитих майстрів-фотографів. Серед них: Віталій Шевченко, В’ячеслав Захарченко, В’ячеслав Молошенко, Едуард Михальченко, Василь Майборода, Валерій Кобзар, Григорій та Володимир Некрутенки, Анатолій Шевченко, Борис Бобирів та інші.

Володимир Дяченко був активним членом спілки фотохудожників України, лауреатом міжнародних конкурсів і виставок. Він був унікальною творчою людиною, працював завжди натхненно, залишивши добрий слід на Землі. Він міг помітити те, чого інші не могли побачити. Володіючи неабияким мистецтвом вибору сюжетів та пейзажних картин, вдало фіксував на плівці справді неповторні миті життя.

Все це можна було побачити на його багатолюдних персональних виставках, яких у нього було 16 фотографічних та 6 живописних. Після виставок завжди залишалися позитивні враження.

Виставки Володимира Дяченка проходили в Українському Будинку мистецтв у Києві, його роботи експонувалися під час з’їздів фотохудожників України. Бачили роботи уродженця Сумщини і в Болгарії та США. Газета української діаспори «Вісник» надрукувала частину його робіт із виставки в Клівленді (США), в ній були виставлені 70 робіт Дяченка. Після виставки в Болгарії у Враці 1984 році, частину своїх робіт автор подарував цьому місту – побратиму Сум. Крім Болгарії виставки проходили і в Москві їх поєднував один девіз – «В об’єктиві – Сумщина».

Де б не виставлялися роботи автора і хто б на них не дивився, на картинах і фотографіях завжди бачили Слобожанський край і квітучу Липову Долину.

Картина «Сліпий дощ» написана на етюдах з Шосткинського району під Новгород-Сіверським. Або написані пастеллю картини «Осінь», «Осінь на Кролевеччині», «Осінні берези», «Земля Сумщини» барвисті кольори та милозвучні симфонії які пропонує «чепурниця осінь».

Писати пейзажі, набагато складніше, ніж портрети. Природа ніколи не виступає в ролі натурщиці вона не позує. Необхідно помітити і відчути ту незбагненну мить якихось у ній перемін… В.М.Дяченко із статті Подольної Т. Співець краси рідного краю.

Найвідоміша робота, котра стала візитівкою фотохудожника, це живий фотоепізод- «Жуки-олені очима малюка». Пізніше автор назвав її «Секундант», здобула престижні нагороди та була надрукована у журналі «Україна», та багатьох солідних виданнях.

Роботи Володимира Дяченка друкувалися у багатьох всесоюзних та республіканських виданнях. Його життя та творчість – ціла історична епоха, яку не можливо переписати. Його фотороботами проілюстровані книга «Історія міст і сіл України. Сумська область», фотоальбоми «Сумщина» (1975, 1985), «Суми. Місто над Пслом» (1976), численні буклети, листівки.

Володимир Дяченко мав немало почесних нагород, зокрема, грамоту Верховної Ради України, він був одним із перших лауреатів премії ім. Пилипа Рудя. Він щиро дарував свої роботи музеям, школам, лікарням, друзям, які і до нині зберігають ці фото.

Володимир Дяченко працював до останніх хвилин свого життя. Я був свідком, як у шпиталі ветеранів він не полишав пензля, робив замальовки з вікна палати, де проходив лікування. В.А.Саєнко

Володимир Миколайович проходив лікування серця, але помер від запалення легенів 17 січня 2001 року. Роботу, яку почав Володимир Дяченко, продовжують фотомайстри нового покоління, які вийшли з «Горизонту» і пам’ятають настанови свого талановитого вчителя і наставника.

Щоб увічнити пам'ять про талановитого земляка 22 вересня 2005 року в Сумах на будинку 109 по вулиці Петропавлівській була відкрита меморіальна дошка. Символічно, що цей будинок розміщується на початку Липок – пам’ятки природи, яку так майстерно показував фотограф. Ініціаторами її встановлення виступили Сумське обласне та районне відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

У день народження Володимира Дяченка вже протягом 10 років саме біля цієї дошки о 12 годині збираються його рідні, друзі, учні, шанувальники таланту, щоб згадати про цю непересічну людину.

Джерела

• Саєнко, Володимир ((№39) 24 вересня 2015). «Горизонт» Володимира Дяченка. Ярмарок (укр.) . с. 3.

• П. А. Нестеренко (2004). Долі людської мить [Текст] : нариси (укр.) . Суми: Джерело. с. 360.

• Фото В. М. Дяченка [Авт. Тексту Є.Є.Василенка] (1983). Суми: Фотоальбом (укр.) . Харків: Прапор. с. 112 (іл.).

• Фото М. К. Плаксіна; Упорядкування і макет В. В. Добриніна; Текст М. М. Данька (1982). Суми: Фотоальбом (укр. та рос.) . К: Мистецтво. с. 96 (іл.).

• Фото В. М. Дяченка, М. К. Плаксіна; Авт. тексту М. М. Данько (1985). Сумщина: Фотоальбом. - (Землі квітучої краса) (Обл. Рад. України) (укр., рос. та англ. та нім.) . К: Мистецтво. с. 143 (іл.).

• Гордус О. (23грудня 1976). Береги. [Розповідь про лауреата обласної комсомольської премії імені пилипа Рудя В. Дяченка, фотокореспондента РАТАУ по Сум. обл.] «Червоний промінь» (укр.) .

• Макаренко М. (28 липня 1974). Фотолітопис п’ятирічки. Ленінська правда (укр.) . с. 3.

• Лауреати премії імені Пилипа Рудя. Червоний промінь (укр.) . 9 грудня 1976. с. 1.

• Дяченко В. (8 березня 1978). Оживають образи героїв: на обласній художній виставці, присвяченій 60-річчю Радянських збройних сил. Ленінська правда (укр.) . с. 4.

• Дяченко В. (3 січня 1978). Картини про сучасність. Ленінська правда (укр.) . с. 4.

• Миколаєнко В. (1981). В об’єктиві героїня Сумщина. Ленінська правда (укр.) . с. 4.

• Савченко В. (19 грудня 1984). В дар побратимам. Правда України (укр.) . с. 2.

• Гризун А. (10 жовтня 1984). Виставка робіт фотомайстра. Ленінська правда (укр.) .

• Нестеренко П. (16 жовтня 1984). Мовою фотодокументу. Радянська Україна (укр.) .

• Подольна Т. (22 липня 1992). Співець краси рідного краю. Наш край (укр.) .

• Вороненко М. (30 вересня 1995). Художник від природи. Сумщина (укр.) . с. 4.

• Ткаченко В. (30 вересня 1995). Фотокореспондент з палітрою в руці. Червоний промінь (укр.) . с. 4.

• Рустичи И. ((№33) жовтень 1995). Виставка в Сумах – это раз, в США – это два. Ваш шанс (рос.) . с. 10.

• Нестеренко П. (16 листопада 1995). Фотожурналіст і художник. Урядовий кур’єр (укр.) . с. 14.

• Власов В. (31 січня 1997). Відомий із відомих. Червоний промінь (укр.) . с. 5.

• Вороненко М. (18 квітня 1997). Дав Бог талант. Новина (укр.) . с. 3.

• Кононко Т. (24 грудня 1998). Зупинися мить, ти прекрасна!. Господар (укр.) . Суми. с. 1.

• Нестеренко, Петро (3 квітня 1999). З фотоапаратом і пензлем. Урядовий кур’єр (укр.) . Суми. с. 8.

• Нестеренко, Петро (5 жовтня 2005). Фотомайстру і художнику. Урядовий кур’єр (укр.) . Суми. с. 16.

Посилання

• Імена в історії та житті Липової Долини.

• Видатні земляки-лауреати обласної літературної премії ім. П.Рудя (doc).

• Дяченко Володимиру Миколайовичу пам'ятна дошка.

• Як фотостудія "Горизонт" перетворилася в "Імпульс".