Корвін Лайош Голош
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (лютий 2021) |
Голош Корвін Лайош (Лайош Вайс, та ім'я Корвін на згадку про Отто Корвіна); (8 грудня 1905, Будапешт — 27 березня 1971, Будапешт) — угорський поет, письменник і редактор газет.
| Корвін Лайош Голош | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | угор. Weisz Lajos | |||
| Народився |
8 грудня 1905[1] Будапешт, Австро-Угорщина[2] | |||
| Помер |
27 березня 1971[1] (65 років) Будапешт, Угорська Народна Республіка[2] | |||
| Поховання | Фаркашреті | |||
| Країна |
 Угорщина[3] | |||
| Діяльність | поет, письменник | |||
| Заклад | Nyugatd | |||
| Родичі | Árpád Tóthd | |||
| У шлюбі з | Eszter Tóthd | |||
| Діти | Máté Hollósd | |||
|
| ||||
 Корвін Лайош Голош у Вікісховищі | ||||
Біографія ред.
Він народився в родині Мойсея Шамуеля та Іди Мульташ. Спочатку вивчав медицину у Відні, а потім у Парижі в 1939 році. Займався поезією з часів навчання, також писав оповідання. Його перша новела була опублікована в 1922 році, і вже тоді він взяв активну, провідну роль у робітничому культурному русі. Хорові вірші, які він писав, були дуже популярними серед робітничого руху. З 1924 року він був посадовою особою транспортної компанії в Угорщині. У 1930 році був засуджений за свої революційні вірші. Втративши роботу в 1933 році, він жив виключно з літератури. У 1935 році взяв участь у конкурсі новел журналу «Захід», серед яких став одним із переможців. У 1930-х роках перебував під постійним наглядом поліції і вісім разів був заарештованим. Він одружився з Анною Ріц-Бартош 21 серпня 1938 р., вдруге одружився — з письменницею Естер Товт, їх спільний син — Мате Голош, відомий режисер.
Його роботи, фіксують спогади та настрої молодості, епічну, поетичну та воїнську індивідуальність художньої творчості.[4]
Історичний роман угорського письменника «Скарби Червоної скелі» Лайоша Голоші Корвіна, описує події на території Закарпаття. Події, описані в романі, передують найбільшому з повстань проти Габсбурзької монархії — повстання під проводом знаменитого Ференца Ракоці. Ці роки — останнє десятиліття XVII століття — були особливо тяжкі для Угорщини, над якою розпростерлася тінь австрійського двоголового орла. Витоптані виноградники, випалені селища, зірвані дощенту все фортеці. Всюди нишпорять численні загони найманців, вогнем і мечем насаджують німецький порядок. Але у відповідь спалахує повстання за повстанням. На чолі їх стають досвідчені, відважні командири куруців — Текелі, …
Творчість ред.
- Nihil (versek, Budapest, 1928)
- Harc (versek, Budapest, 1930)
- Tömegszállás (versek, Budapest, 1934)
- Harmincas évek (versek, Budapest, 1936)
- Elhal a dal (versek, Budapest, 1938)
- Zivatar (elbeszélés, Budapest, 1940)
- Hátsólépcső (regény, Budapest, 1945)
- Torpedó (elbeszélés, Budapest, 1946)
- Böjti szelek (regény, Budapest, 1947)
- Egy királytigris naplója (humoreszkek, Budapest, 1949)
- A Vöröstorony kincse. Regény a kuruc világból (regény, Budapest, 1954)
- Harmincesztendő. Válogatott versek 1924—1954 (versek, Budapest, 1955)
- Hunyadi (dráma, Budapest, 1956)
- Illetlen vallomás (válogatott elbeszélések, Budapest, 1958)
- Hallgassatok meg! (versek, Budapest, 1960)
- Óbudai búcsú (önéletrajz, Budapest, 1961)
- Komédiások (kisregény, Budapest, 1965)
- A vízbefúlt hal (versek, Budapest, 1970)
- Füttyszó a sötétben. Válogatott versek 1924—1971 (válogatott versek, Budapest, 1974)
- A szürke eminenciás (regény, Budapest, 1976)
- Hunyadi — Pázmán lovag. Színpadi művek (dráma, Budapest, 1978)
- Böjti szelek és más szatirikus írások (Budapest, 1979)
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б ідентифікатор PIM
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #101287923 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Gerencsér, Ferenc, 1923- (2000). Ki kicsoda a magyar irodalomban? : (1000-től 2000-ig). [Hungary]: Tárogató Könyvek. ISBN 963-86071-0-6. OCLC 56417751.