Копетон темноголовий
Копетон темноголовий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Myiarchus tuberculifer (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837)[2] | ||||||||||||||||
Ареал виду Гніздування Проживання впродовж року | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Копето́н темноголовий[3] (Myiarchus tuberculifer) — вид горобцеподібних птахів родини родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в США, Мексиці, Центральній та Південній Америці. Виділяють низку підвидів.
Опис
ред.Довжина птаха становить 18 см, вага 19,4 г. Верхня частина тіла коричнева, голова з невеликим чубом бура, груди сірі, живіт жовтий. Крила коричневі, за світлими смужками.
Підвиди
ред.Виділяють тринадцять підвидів:[4]
- M. t. olivascens Ridgway, 1884 — південний захід США, південний захід Мексики;
- M. t. lawrenceii (Giraud Jr, 1841) — східна Мексика, Гватемала, Сальвадор;
- M. t. querulus Nelson, 1904 — південно-західна Мексика;
- M. t. platyrhynchus Ridgway, 1885 — острів Косумель (Мексика);
- M. t. manens Parkes, 1982 — південно-східна Мексика, північний Беліз;
- M. t. connectens Miller, W & Griscom, 1925 — західний Беліз, Гондурас, центральне Нікарагуа;
- M. t. littoralis Zimmer, JT, 1953 — захід Нікарагуа, північний захід Коста-Рики;
- M. t. nigricapillus Cabanis, 1861 — південний схід Нікарагуа, Коста-Рика, західна Панама;
- M. t. brunneiceps Lawrence, 1861 — східна Панама, західна Колумбія;
- M. t. pallidus Zimmer, JT & Phelps, 1946 — північно-східна Колумбія, північна та західна Венесуела;
- M. t. tuberculifer (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — центральна Колумбія, Венесуела, Гаяна, Суринам, Французька Гвіана, бразильська Амазонія, південно-східна Бразилія, острів Тринідад;
- M. t. nigriceps Sclater, PL, 1860 — південно-західна Колумбія, західнай Еквадор;
- M. t. atriceps Cabanis, 1883 — південний Еквадор, Перу, .
Поширення і екологія
ред.Темноголові копетони поширені від півдня Сполучених Штатів Америки, де він гніздиться в лісових масивах південної Аризони і в техаських горах Чісос до північної Аргентини. На більшій частині свого ареалу це осілий вид птахів, однак популяції США і північної Мексики взимку мігрують на південь Мексики. Живуть в тропічних і субтропічних лісах, в заболочених лісах, чагарникових заростях і плантаціях на висоті до 3400 м над рівнем моря.
Поведінка
ред.Темноголовий копетон харчується комахами, яких ловить серед рослинності. Також він доповнює свій раціон невеликими плодами і ягодами, зокрема плодами Bursera simaruba і Cymbopetalum mayanum, причому рослинна дієта може переважати у зимові місяці[5]. Гнізда розміщуються в дуплах дерев. В кладці 3 яйця охристого кольору, поцяткованих коричневими плямками. Пташенята покриваються пір'ям на 13 день.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Myiarchus tuberculifer. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 11 серпня 2021.
- ↑ d'Orbigny, A.; de Lafresnaye, F. (1837). «Avium, in ejus per Americam meridionalem itinere, collectarum et ab ipso viatore necnon [Архівовано 11 серпня 2021 у Wayback Machine.]». Magasin de zoologie (en latín). 7(2):1–88, pl. 77-79. París. Tyrannus tuberculifer, descripción original, p.43. Disponible en Biodiversitas Heritage Library. ISSN 1259-6515.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 11 серпня 2021.
- ↑ Foster, Mercedes S. (2007). The potential of fruiting trees to enhance converted habitats for migrating birds in southern Mexico. Bird Conservation International. BirdLife International. 17 (1): 45—61. doi:10.1017/S0959270906000554.
Джерела
ред.- Skutch, Alexander F. (1960). Dusky-capped flycatcher (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 396—399. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2022. Процитовано 11 серпня 2021.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |