Конота́ція (лат. connotatio; від con — «разом», і notare — «позначати») — сумарне чи тотальне значення слова, як описове, так і емоційне.

Це поняття семіотики (загальної теорії знаків), лінгвістики (мовознавство), філософії мови, літературознавства.

У лінгвістиці використовується для опису супутнього емоційно-експресивного значення мовної одиниці, яке пов'язане з описовим значенням та яке доповнює його. Це додаткове, неявне значення, якого набуває слово або фраза в певному контексті.[1] Визначення конотації не є сталим.[1] Конотація — це додаткові семантичні й стилістичні відтінки, які накладаються на основне лексичне значення та його оцінку, в процесі його функціонування в мові, надаючи слову експресивного забарвлення, спричинючи його зміну й уточнення в процесі розвитку мови.

На формування значення слова, або лексичного значення, впливають три фактори: об'єктивна дійсність, історичні обставини та менталітет народу, зв'язки між словами. Історичні обставини та ментальність народу сприяють закріпленню лексичного значення, а також його зміну та уточнення в процесі розвитку мови, визначають конотативне значення слова.

Конотативний комопнент значення зазвичай виражає негативну, рідше — позитивну оцінку предмета, явища або дії.[2]

Приклади:

  • здихатися гостя — провести гостя;
  • розплющити оченята — розплющити очі;
  • мешкати в халупі — мешкати в маленькій квартирі.

У філософії та логіці використовується у дещо вужчому значенні, а саме конотацією терміна є набір властивостей, що їх посідають усі об'єкти з розширення терміна. Наприклад, конотацією терміна «хмарочос» є набір ознак, властивих усім будинкам понад певну висоту.

Інші приклади:

  • Лис — хитрість[3]
  • Півень — задерикуватість[4]
  • Пиляти — дорікання, скарги, уїдливі балачки[5]

Примітки

ред.
  1. а б Бортун К.О. Теоретико-поняттєві особливості конотації у сучасній українській мові / Вісник гуманітарного наукового товариства: наукові праці. Випуск 23. Черкаси: Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, НУЦЗ України 2023. С. 264‒268 (Стор.: 264) PDF
  2. Український смисл: науковий збірник / за ред. проф. І.С. Попової. — Дніпро: Ліра, 2018. — 315 с. / Наукове видання «Український смисл» ISSN 2313-4437
  3. Лис // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Півень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Пиляти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Література

ред.

Посилання

ред.