Конкорд

надзвуковий авіалайнер

Aérospatiale-BAC Concorde (фр. Concorde — «угода», «співдружність», «гармонія») — надзвуковий пасажирський літак. Розробка й випуск проводились спільно британськими і французькими авіабудівними компаніями.

Aérospatiale-BAC Concorde
British Airways Concorde G-BOAC 03.jpg
Aérospatiale-BAC Concorde Авіакомпанії «British Airways»
Тип надзвуковий пасажирський літак
Виробник Франція Aérospatiale (EADS)
Велика Британія BAC (BAE Systems)
Перший політ 2 березня 1969
Початок експлуатації 21 січня 1976
Статус знятий з експлуатації
Основні експлуатанти Франція «Air France»
Велика Британія «British Airways»
Роки виробництва 1965 — 1980
Вироблено 20
Вартість одиниці 23 млн. фунтів стерлінгів
77 млн дол. США в 1970 р.
CMNS: Конкорд у Вікісховищі

«Aerospatiale-BAC Concorde» був створений в результаті злиття в 1962 році двох національних програм розробки надзвукового пасажирського літака, основними розробниками літака стали компанії Sud Aviation з французької сторони та BAC з англійської, двигуни літака сумісної розробки англійської Rolls-Royce та французької SNECMA. Всього було виготовлено 20 літаків, з яких 10 були продані авіакомпаніям British Airways та Air France, а ще 5 передали цим самим авіакомпаніям за символічною ціною 1 фунт стерлінгів та один франк відповідно.[1] Перший політ прототипу відбувся 2 березня 1969 року, введення в комерційну експлуатацію відбулося в 1976 році.

«Aerospatiale-BAC Concorde» експлуатувались компаніями British Airways та Air France, кожна з яких мала по 7 літаків. За 34 роки регулярних і чартерних рейсів було перевезено більше 4 мільйонів пасажирів, загальний наліт літаків становив 243 850 годин. Через надзвичайно великі витрати комерційна експлуатація «Aerospatiale-BAC Concorde» була в цілому збитковою, в результаті літаки були зняті з експлуатації у 2003 році.

Історія створенняРедагувати

 
Aerospatiale-BAC Concorde 001, 2 березня 1969

Надзвуковий Пасажирський літак більш відомий як «Concorde»,( французькою буде «Concorde» а англійською буде «Concord» не договорюючи до e) проте повна назва надзвукового пасажирського літака — «Aerospatiale-BAC Concorde». Початок робіт зі створення пасажирських авіалайнерів відноситься до кінця 1950-х років, ця задача стала розглядатись авіабудівниками практично одразу після подолання звукового бар'єру і появи надзвукових бомбардувальників. Найбільш інтенсивні дослідження йшли у США, Великій Британії, Франції та СРСР.

У середині 50-х років 20 століття кілька авіабудівних компаній розглядали конструктивні і фінансові умови створення надзвукового пасажирського літака. Оцінки показали, що на той час окрема компанія не в стані самостійно створити такий літак. Для створення конкурентноздатної машини необхідна була співпраця.

В 1956 році у Великій Британії був заснований урядовий Комітет з Надзвукового пасажирського літака(Supersonic Transport Advisory Committee, STAC), який ставив перед собою задачу «ініціювати спільну дослідницьку програму, направлену на втілення можливості створення першого покоління надзвукового повітряного транспорту». Основним розробником в цій програмі стала компанія Bristol Airplane Company, що діяла в партнерстві з виробником двигунів Bristol Siddeley, розробка фінансувалась англійським урядом. Остаточною метою програми — створення швидкісного пасажирського літака, здатного перевозити не менше 100 пасажирів через Атлантичний океан з максимально можливою швидкістю. До 1962 року був спроектований літак, який отримав назву ''BAC.233'' з дельтаподібним крилом та чотирма двигунами в спарених підкрильних мотогондолах, носовим обтічником, що відхиляється, і пасажиромісткістю 110 людей.

 
«Aerospatiale-BAC Concorde» у барвах British Airways

У Франції існувала схожа програма, яку вела компанія Sud Aviation в партнерстві зі SNECMA і Dassault — програма також мала урядову підтримку. На відміну від англійців, французи почали дещо пізніше й мали більш скромні цілі: їхня концепція передбачала створення надзвукового авіалайнера меншої пасажиромісткості й середньої дальності, призначеного в основному для експлуатації на європейських лініях. Робоча назва програми Super Caravelle — остаточний дизайн програми був достатньо близький до англійського, несуттєво відрізнявся розмірами, злітною вагою, пасажиромісткістю і відсутністю носового обтічника, що відхиляється. Крім того, французький дизайн передбачав використання крила овальної форми.

Стрімке зростання вартості розробки і вимоги уряду примусили ВАС шукати закордонних партнерів. В 1961 році ВАС запропонувала Sud Aviation об'єднати зусилля з розробки надзвукових пасажирських літаків, що зустріло значні заперечення, в основному з причини незбіжності кінцевої мети англійської і французької програм. Тим не менше, переговори були продовжені на урядовому рівні і 26 жовтня 1962 року, через два місяці після представлення англійської програми на авіасалоні Фарнборо, уряди Великої Британії та Франції підписали угоду про спільну працю над надзвуковим пасажирським літаком під назвою «Aerospatiale-BAC Concorde». Незважаючи на те, що французька сторона на початку хотіла зберегти розробку літака середньої дальності, з міркувань скорочення витрат для спільної програми було обрано проект, більш близький до англійських вимог, тобто збереження пасажиромісткості на рівні 100 людей і трансатлантичної дальності польоту.

До моменту підписання угоди обидві авіакомпанії влились у великі державні об'єднання і в результаті до альянсу зі створення нового літака увійшли компанії British Aircraft Corp. (майбутня British Aerospace, нині частина BAE Systems) та «Aerospatiale», що пізніше увійшла до «EADS»). Програма, а разом з нею сам літак, отримали назву Concorde (згода). Французька транскрипція назви була приводом для деяких дебатів у Великій Британії, але отримала підтримку Міністра Технології Тоні Венна і її було збережено.

Роботи було розділено між партнерами приблизно у співвідношенні 3:2, з перевагою французької сторони. Це було викликано тим, що на літаку повинні були використовуватись англійські двигуни Bristol Siddeley Olympus, французька SNECMA виконувала лише незначну частину робіт над двигуном. З самого початку спільної роботи виникли суттєві труднощі, викликані наявністю мовного бар'єру між розробниками, а також різницею стандартів (в тому числі одиниць вимірювання), прийнятих у Великій Британії та Франції. В результаті розробниками використовувалася переважно англійська мова (багато інженерів Sud Aviation володіли нею на достатньо високому рівні), а при роботі над проектом кожна сторона використовувала звичну систему вимірювання, місця спряження між конструкціями французької та англійської розробок отримували позначення в обох системах.

 
«Aerospatiale-BAC Concorde»

Перший «Aerospatiale-BAC Concorde» із номером 001, побудований у Франції, виконав перший свій політ 2 березня 1969 року.Було побудовано шість дослідних літаків, а перший серійний літак виконав перший рейс 6 грудня 1973 року.Aerospatiale-BAC Concorde — другий літак у світі після ту-144 який уміє рухати своїм носом під час зльоту та посадки.

Льотно-технічні характеристикиРедагувати

Технічні характеристикиРедагувати

  • Екіпаж: 3 чоловіка (командир, пілот, бортінженер)
  • Пасажировмісність:
    • в поточному компонуванні: 92 (Ер Франс) або 100 (Бритіш Ейрвейз)
    • максимально дозволена: 128
  • Довжина: 70 м
  • Розмах крила: 50 м
  • Висота: 12,19 (11,58) м
  • Площа крила: 358,6 м²
  • Коефіцієнт подовження крила: 1,85
  • Кут стрілоподібності за передньою кромкою: від 60° до 80°
  • Маса порожнього: 78 700 кг
  • Максимальна злітна маса: 187 700 кг
  • Маса корисного навантаження: 12 000 кг
  • Маса палива із літаком: 100 860 кг
  • Двигуни: 4× ТРДФ Rolls-Royce/ SNECMA «Olimpus» 593
    • Тяга літака максимальна: 140 кН
    • Тяга на форсажі: 169 кН
    • Витрата палива: 25 т/год (при максимальному корисному навантаженні)

Льотні характеристикиРедагувати

Конструкція літакаРедагувати

Пасажирський салонРедагувати

 
Салон «Aerospatiale-BAC Concorde» British Airways після модернізації 2001 року

Гермокабіна «Aerospatiale-BAC Concorde» займає близько 85 % загального об'єму фюзеляжу. В кабіні розташовані 2 пасажирські салони, передній і задній, задній салон трохи довший за передній. Максимальна ширина салонів 2,60 м, що менше ніж, наприклад, у Ту-134.

ЕксплуатаціяРедагувати

Польоти на Aerospatiale-BAC Concorde провадили лише дві авіакомпанії Air France і British Airways (на деяких маршрутах спільно British Airways і Singapore Airlines). Уряди Великої Британії і Франції здійснювали дотування експлуатації (що було дуже доречно під час енергетичної кризи у 70-х роках).

Припинення експлуатаціїРедагувати

25 Липня 2000 року надзвуковий пассажирський літак «Aerospatiale-BAC Concorde» компанії Air France при зльоті на летовищі імені Шарля де Голля загорівся і впав на землю. В результаті загинули 114 людей. Польоти «Aerospatiale-BAC Concorde» були припинені до часу з'ясувань причини катастрофи. Після нетривалого періоду повторної експлуатації у 2003 спочатку Air France, а потім і British Airways відмовилися від використання «Aerospatiale-BAC Concorde» через підняття цін на нафту.

Цікаві фактиРедагувати

У зв'язку з нагрівом конструкції в польоті довжина Aerospatiale-BAC Concorde збільшується на 50 см.[2]«Aerospatiale-BAC Concorde» мiг лiтати 3860 км/год та навiть бiльше.Американська компанiя Boom Technology проектує новий надзвуковий пасажирський лiтак «Boom Overture» який зможе на 10 % лiтати швидше нiж «Aerospatiale-BAC Concorde»( бiльше 2700 км/год та навiть бiльше 5500 км/год (!)) а також бiльшу дальнiсть польоту — бiльше 16700 кiлометрiв.

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Як «Конкорд подешевшав у 10 млн разів»
  2. Конструкційні матеріали Конкорду