Аеродинамічна якість

Аеродинамічна якість — відношення підіймальної сили до аеродинамічного опору, один з основних аеродинамічних параметрів літального апарату. Покращення аеродинамічної якості є однією з основних задач аеродинаміки.

Поляра першого роду (зелений колір) демонструє залежність коефіцієнтів лобового спротиву і підіймальної сили від кута атаки. Дотична (синій колір) показує точку поляри, яка відповідає максимальній аеродинамічній якості.

На практиці величину обчислюють для певного діапазону швидкостей, а отримані дані представляють у вигляді графіка.

Аеродинамічна якість деяких літальних апаратів і птахівРедагувати

Країна Перший
політ
ЛА k Режим
польоту
Тип
  Росія 1966 «Союз» 0,25—0,3 політ в атмосфері Спускальний апарат
  США 1968 «Аполлон» 0,368 політ в атмосфері Спускальний апарат
  СРСР 1988 «Буран» 1,3[1] на гіперзвуці Багаторазовий космічний ЛА
Горобець 4 Пташка сімейства горобиних
  США 1981 Спейс Шаттл 4,5 посадка Багаторазовий космічний ЛА
  СРСР 1988 «Буран» 5,6[1] на дозвуковому режимі Багаторазовий космічний ЛА
  СРСР 1970 Су-24 9,5[2] макс.,М<1 Фронтовий бомбардувальник зі змінною стріловидністю крила
Срібляста чайка 10 Морська пташка сімейства чайкових
  СРСР 1947 Ан-2 10[3] макс. Біплан загального призначення
  СРСР 1977 МіГ-29 10,4[4] макс., М=0,75 Багатоцільовий винищувач 4 покоління
  США 1983 Боїнг 767—233 (Планер Гімлі) ~12 планерування Широкофюзеляжний пасажирський літак
  СРСР 1975 Як-42 15[5] макс. (при малих М) Регіональний пасажирський літак
  Україна 2003 Aeros Combat L 16,7 макс. Безмачтовий дельтаплан
Альбатрос 20 Морська пташка
  США 1984 Рутан Ейркрафт Вояджер 27[6] макс. Експериментальний літак для рекордних польотів
  США 2005 Вірджин Атлантик Глобал Флаєр 37[6] макс. Експериментальний літак для рекордних польотів
  Німеччина 1993 Schleicher ASH 26 50 макс. (при 85 км/г) Серійний планер
  Німеччина 2005 Schleicher ASG 29-18m 52 макс. Серійний планер
  Німеччина 1986 Schleicher ASH 25 57 макс. Двомісний серійний планер.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Аэродинамическая компоновка ОК Буран.
  2. Практическая аэродинамика самолёта Су-24. — М. : ВВИА им. Жуковского. — 318 с. — (Навчальний посібник)
  3. Шифрин М. Н. Практическая аэродинамика самолёта Ан-2. — 2-е издание, переработанное. — М. : «Транспорт», 1972. — 200 с. — 16000 прим.
  4. Практическая аэродинамика самолёта МиГ-29. — М. : ВВИА им. Жуковского. — 316 с. — (Учебное пособие)
  5. В.П. Бехтир. Практическая аэродинамика самолёта Як-42. — М. : «Транспорт», 1989. — 190 с. — ISBN 5-277-00510-2.
  6. а б David Noland. {{{Заголовок}}}. — Popular Mechanics. — Feb. 2005.

ДжерелаРедагувати