Конецпольські (герб княжий)
Конецпольські (Конєцпольські) (княжий герб) (пол. Koniecpolski Książę (Koniecpolski) – княжий герб, різновид герба Побуг.
| Конецпольські (Конєцпольські) | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Носій | Конецкпольські (Конєцпольські, Koniecpolski) |
| Затверджений | 1637 (1650) |
| Використання | 1 рід |
Опис герба ред.
Опис згідно з класичними правилами блазонування:
У блакитному полі срібна підкова, з золотим лицарським хрестом на дузі. Над щитом мантія і княжа корона.
Зображення цього герба дають Юліуш Кароль Островський[1], С.Орґенбрандт Encyklopedja Powszechna[2] і Тадеу Гайль[3].
Гербовий рід ред.
Відомі власники ред.
- Олександр Конецпольський, син гетьмана Станіслава Конєцпольського і каштелян войницький Христини Любомирської, в 1637[4] (cz. 1650[5]) отримав титул князя римської імперії від імператора Фердинанда III, великий коронний хорунжий від 1641, регіментар гетьманський у 1648-1649 роки, воєвода сандомирский від 1656 (пом. у 1659). Від Йоанни Барбари, дочки канцлера Томаша Замойського, мав двох синів, які померли, не залишивши потомства:
- Самуїл Конецпольський, князь, пом. за молодості.
- Станіслав Конецпольський, князь і граф в Тарнові, обозний коронний 1676, воєвода подільський 1679, каштелян краківський 1682 (1682 р.), зять гетьмана Дмитра Юрія Вишневецького.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Kasper Niesiecki, Jan Nepomucen Bobrowicz: Herbarz Polski. T. 5. Lipsk: 1840, s. 191-203.
- Adam Boniecki: Herbarz Polski. T. 11. Warszawa: 1907, s. 74-84.
Примітки ред.
- ↑ Juliusz Ostrowski: Księga herbowa rodów Polskich. T. 1. Warszawa: 1899, s. 249.
- ↑ S. Orgelbranda Encyklopedja Powszechna. T. 8. Warszawa: Towarzystwo S. Orgelbranda synów, 1900, s. 430.
- ↑ Tadeusz Gajl: Herbarz polski. [dostęp 16 kwietnia 2011].
- ↑ Seweryn Uruski: Rodzina: Herbarz szlachty Polskiej. T. 7. Warszawa: 1910, s. 170-176.
- ↑ Jerzy Dunin-Borkowski: Spis nazwisk szlachty Polskiej. Lwów: 1887, s. 167.