Відкрити головне меню

Аліна Олегівна Коміссарова (нім. Alina Komissarova; нар. 11 жовтня 1971, Запоріжжя, УРСР) — українська скрипачка.

Коміссарова Аліна Олегівна
Народилася 11 жовтня 1971(1971-10-11) (48 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність скрипаль
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Закінчила Київську ССМШ ім. М. Лисенка (1978-89, клас Я.Г. Рівняк), Київську консерваторію ім. П. Чайковського (1989-94, клас Б. Которовича).

Удосконалювала майстерність в Міжнародній музичній академії І. Менухіна в Швейцарії (1994-99, клас І. Менухіна), також одержуючи уроки у Д. Менухіна, І. Ойстраха, З. Брона, А. Лісі, В. Градова, У. Левіна та багатьох інших видатних музикантів.

Навчалася в асистентурі-стажуванні Національної муз. академії України ім. П. Чайковського (1994-97, кер. Б. Которович).

Лауреат міжнародних конкурсів музикантів-виконавців: м. Кльостер-Шонталь (Німеччина, спеціальний приз, 1990), м. Кальтаніссетта (Італія, 1991), ім. Н. Забалета (Іспанія, 1992), І. Менухіна (Велика Британія, 1993), Р. Молінарі (Швейцарія, 1996).

У 1994-99 — солістка оркестру «Камерата Альберто Лисого» в Швейцарії. Гастролювала з сольними програмами в Росії, Казахстані, Японії, Швейцарії, Німеччині, Італії, Іспанії, Аргентині, Південній Африці.

В її репертуарі — твори Й. Гайдна, В. Моцарта, Л. Бетховена, Й. Брамса, Я. Сібеліуса, Н. Паганіні, Ф. Шуберта, П. Чайковського, Г. Венявського, М. Равеля та ін.

З 1999 р. — солістка оркестру Королівської опери в Копенгагені (Данія), 2001 р. — концертмейстер оркестру; з 2006 р. — також перша скрипка у Hamburger Streichsextett (Німеччина).

Має записи на українському радіо і телебаченні, аудіозаписи на компакт-дисках (у т. ч. з ансамблем сучасної музики «Contemporanea» Данія) тощо.

Скрипка — неаполітанська, кінця XVIII сторіччя.

Батько: Олег Вадимович Коміссаров (нар. 1948) — радянський, український хоровий диригент, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1998).

ДжерелаРедагувати