Комаров Георгій Володимирович

Комаров Георгій Володимирович (18961944) — учасник Громадянської війни в Росії і Німецько-радянської війни, стрілець 470-го стрілецького полку 194-ї стрілецької дивізії 48-й армії 1-го Білоруського фронту, парторг роти, єфрейтор Герой Радянського Союзу (1945).

Георгій Володимирович Комаров
рос. Георгий Владимирович Комаров
Народження 3 лютого 1896(1896-02-03)
село Зав'ялівка, Бугурусланський район, Оренбурзька область
Смерть 5 жовтня 1944(1944-10-05) (48 років)
Республіка Польща
Поховання Республіка Польща
Країна СРСР СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 19181922
19431944
Звання Єфрейтор
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Медаль «За відвагу»

Біографія ред.

Георгій Комаров народився 3 лютого 1896 року в селі Зав'ялово[1] (нині — Зав'ялівка Бугурусланський район Оренбурзької області). Тут закінчив початкову школу, потім сім'я переїхала в Абдуліно[2], Учасник Громадянської війни 1918—1922 років.

До Німецько-радянської війни працював у Абдулінском паровозному депо, потім у вагонному депо станції «Куйбишев» у місті Куйбишеві. Член КПРС з 1931. У лютому 1943 році пішов добровольцем на фронт. З липня того ж року — на фронтах Німецько-радянської війни. Брав участь в боях на Центральному, Білоруському і 1-му Білоруському фронтах. До червня 1944 року єфрейтор Георгій Комаров[3] був парторгом і стрільцем 470-го стрілецького полку 194-ї стрілецької дивізії 48-й армії1-го Білоруського фронту. Відзначився під час Білоруської операції[4].

24 червня 1944 року Комаров брав участь у прориві німецької оборони на південний схід Рогачовскому районі Гомельської області Білоруської РСР, переправлявся через Дніпро, брав участь в боях на плацдармі на його західному березі. Потім він брав участь у форсуванні річки Щара на південь від Слоніма. 4 вересня 1944 року Комаров брав участь у прориві німецької оборони біля річки Нарев на територіїПольщі. У тому бою він отримав важке поранення, але продовжував битися. Від отриманих поранень він помер 5 жовтня 1944 року.

Спочатку був похований у селі Яново Лазовецького повіту Ломжинського воєводства Польщі, але згодом перепохований у братській могилі в селі Лахи-Дворський Маковського повіту Мазовецького воєводства до 9 кілометрів на південь від міста Ружан.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 р. за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» єфрейтор Георгій Комаров посмертно був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу і Орденом Леніна.

На будівлі Зав'ялівської школи встановили меморіальну дошку[5], у пам'ять герою ім'я якого присвоєно школі, а також названа вулиця на честь героя в місті Абдуліно.

Примітки ред.

  1. Зав'ялівка. Історія Села. Архів оригіналу за 21 липня 2015.(рос.)
  2. Герої-абдулінці. Історія музей. Архів оригіналу за 2 Червня 2016.(рос.)
  3. Історія Оренбуржя. kraeved (сайт). Архів оригіналу за 5 Березня 2016.(рос.)
  4. Поклонна Гора. Навічно в ПАМ'ЯТІ. Архів оригіналу за 9 травня 2016.(рос.)
  5. РІА-56. "Бугурусланская правда". Архів оригіналу за 28 серпня 2016.(рос.)

Документи ред.

Джерела ред.

Література ред.

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Рощин І. І., Сеньків І. С. парторг воєнної доби. — М.: Политиздат, 1983.
  • В. П. Россовскій «Золотими Зірками Оренбуржжя». Біографічний довідник. Челябінськ, Південно-Уральське книжкове видавництво, 1989. — 512 с. — С. 230—231.
  • В. Г. Альтов «Бугуруслан». Челябінськ, Південно-Уральське кн. вид-во, 1990. — 336 с. — 254 с. з мал.

Посилання ред.