Відкрити головне меню

Володи́мир Андрі́йович Комаренко (15 липня 1887(18870715), Харків — 19 лютого 1969, Харків) — український диригент, музично-гро­­мадський діяч, педагог. Доцент (1935).

ЖиттєписРедагувати

Народився 15 липня 1887 року в Харкові на вулиці Сумській у бідній родині кухаря та прачки. Через рік після народження Володимира батько помер, і мати одна виховувала сина та його старшу сестру Надію.

Навчався у парафіяльному, а потім повітовому училищах, де брав участь у духовому і балалаєчному оркестрах, співав у хорі.

В 1905 вступив до Харківського музичного училища, клас кларнета Г. Гека. В тому ж році організував і очолив балалаєчний оркестру «Прогрес».

Організував і очолив домрово-балалаєчний та духовий оркестри, класи гри на домрі та балалайці при товаристві «Про­світницьке дозвілля» (1909–15),

Організатор і капельмейстер духо­во­го та дом­рово-балалаєчного оркестрів заводу «Гельферіх-Саде», ба­­лалаєчного ор­­кестру 2-го Вищого по­­чаткового училища (1914—1915);

1917—1919 — працював викладачем 7-го міського училища та диригентом 3-го вищого початкового училища у Харкові.

В 1919 успішно склав іспит до Харківського музичного інституту, але в серпні того ж року був мобілізований до лав Добровольчої армії Денікіна. З серпня по грудень 1919 проходив службу в інженерній роті. З грудня 1919 року перейшов до лав Червоної армії, де служив капельмейстером і лектором музичних дисциплін в 6-й кавалерійській дивізії 1-ї Кінної Армії. На початку 1920 року, у зв'язку із захворюванням сипним тифом, був евакуйований до Харкова.

Організатор і керівник домрово-балалаєчного оркестру при губернському відділі народної освіти, що став першим професійним оркестром народних інструментів України (1920—1952; від 1938 — у складі філармонії).

1922—1924 — викладач професійної музичної школи, Харків.

1924—1941 — директор 2-ї професійної музичної школи та музичних курсів для дорослих при цій школі, Харків.

Водночас від 1924 викладав у консерваторії:

  • 1926—1932 — завідувач кафедри народних інструментів,
  • 1932—1934 — диригент-капельмей­стер кафедри народних інструментів,
  • від 1937 — диригент кафедри народних інструментів.

Брав участь в організації та проведенні в Харкові конкурсів виконавців на народних інструментах та оглядів художньої самодіяльнос­ті (1927—1936).

Організатор Харківського музично-промислового технікуму, який готував кадри для музичних фабрик України (1930).

До 1934 входив до складу Музичного бюро, що займалося координацією художнього самодіяльного руху в Україні.

За сумісництвом у 1934—1947 — завідувач хормейстерського відділу музучилища.

Організатор і керівник дитячого оркестру народних інструментів при Палаці піонерів і жовтенят імені П. Постишева (1935—1962),

У 1943 ініціював створення 1943 і керував до 1948 дитячою музичною школою-інтер­натом при Консерваторії (згодом спец. муз. школа-інтернат). Викладав у ній до 1969.

В 1945 закінчив Харківську консерваторію, клас диригування.

У 1948 був звільнений з консерваторії з політичних мотивів.

Водночас 1957—1969 керував духовим оркестром.

У 1941—1944 — директор музичного комбінату, до складу якого входили консерваторія, музичне училище та дитяча музична школа-інтернат при консерваторії.

Організатор і керівник оркестру українських народних інструментів у с. Наталине (Крас­­ноградського р-ну Харківської області, 1955—1959).

1957—1965 — організатор і завідувач кафедри хорового співу та музики педінституту.

ПублікаціїРедагувати

У Харкові 1924 вийшла друком перша в Україні партитура для домрово-бала­лаєчного оркестру в інструментуванні Комаренка — українська народна пісня «Закувала та сива зозуля» в обробці П. Ніщинського.

Автор публікацій з питань народно-інструментального виконавства в Україні, зокрема:

  1. По вопросу об организации ве­­ликорусского (балалаечного) оркестра. Х., 1915;
  2. Робота з самодіяльним оркестром народних інструментів. К., 1955;
  3. Український оркестр народних інструментів. К., 1960;
  4. Методика навчання гри на чотириструнній домрі. К., 1961.

Пам'ятьРедагувати

15 квітня 2014, у Жовтневому районі Харкова на фасаді будівлі Дитячої школи мистецтв №2 ім. П. І. Чайковського по вулиці Жовтневої революції (з 2015 року — вулиця Москалівська), 142, встановлено пам'ятний знак — меморіальну дошку педагогу та музичному діячеві XX століття Володимиру Комаренку, який був директором цієї школи[1].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Лошков Юрій Іванович (2014). Комаренко Володимир Андрійович. Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.. Процитовано 2018-11-26. 
  2. Білоненко Г., Нечитайло О. Про­­фе­сіоналізм — народному мистецтву // Музика. 1991. № 2;
  3. Лошков Ю. Воло­димир Андрійович Комаренко. Харків, 2002.