Колєсніков Михайло Федосійович

Миха́йло Федосі́йович Колє́сніков (1925, Красная Ніва1988, Київ) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1984).

Михайло Федосійович Колєсніков
рос. Михаил Федосеевич Колесников
Народження 9 вересня 1925(1925-09-09)
Красная Ніва, Чернський район, Тульська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть 5 квітня 1988(1988-04-05) (62 роки)
Київ, УРСР, СРСР
Національність росіянин
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант
Командування 10-та гв. тд
12-та гв. тд
КВТІУ
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Орден Червоної ЗіркиМедаль «За відвагу»Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)

Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР 8-го скликання (1971—1975).

Життєпис ред.

До лав РСЧА призваний 7 червня 1942 року Чернським РВК Тульської області. На фронтах німецько-радянської війни з вересня того ж року. Був розвідником ескадрону кінної розвідки 5-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії, розвідником батареї 120-мм мінометів 142-го стрілецького полку тієї ж дивізії, сержант.

Після закінчення війни продовжив військову службу в танкових частинах ЗС СРСР.

У 1966—1970 роках — командир 10-ї гвардійської танкової дивізії, згодом — командир 12-ї гвардійської танкової дивізії. Генерал-майор танкових військ (22.02.1971).

У 1974—1987 роках — начальник Київського вищого танкового інженерного училища. Генерал-лейтенант танкових військ (27.10.1977, з 1984 — генерал-лейтенант).

Нагороди ред.

Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), тричі Червоної Зірки (05.03.1944, 21.08.1944, …) і медалями, у тому числі двома «За відвагу» (24.08.1943, 21.07.1944).

Посилання ред.