Колеховичі
Колеховичі[2][3] (пол. Kolechowice) — село в Польщі, у гміні Острів-Любельський Любартівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 481 особа (2011[1]). У селі є чинна православна парафіяльна церква святих Косми і Дам'яна[3].
Село
 Координати 51°28′07″ пн. ш. 22°50′56″ сх. д. / 51.468611111138777403° пн. ш. 22.84888888891677894° сх. д.Координати: 51°28′07″ пн. ш. 22°50′56″ сх. д. / 51.468611111138777403° пн. ш. 22.84888888891677894° сх. д.
|
Історія ред.
Село згадується в документі 1390 року, у якому йдеться про вбивство двох жінок, що йшли з Колехович до православної церкви Спаса в Люблині[4]. 1531 року вперше згадується православна церква в самих Колеховичах[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 307 вірян[3].
У липні-серпні 1938 року польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву українську православну церкву 1882 року[3][2].
Церква Косьми і Даміана ред.
.jpg)
Православна парафія Колеховичів, в XVI столітті належала до Люблінської протопопії (деканату) Холмської єпархії і вперше згадується в податковому реєстрі 1531 р. Припускають, що вона була заснована в XIV столітті і мала ту саму посв'яту безсрібникам Кузьмі та Демаіну, яка зберігалась і потім. Після Берестейської унії 1596 року, незважаючи на територіальну приналежність до Холмської унійної єпархії, православ’я в Колеховичах проіснувало порівняно довго. У 1668 році татари напали на село і зруйнували стару дерев'яну церкву, тому у 1693 році тут було зведено новий, теж дерев'яний храм, який будувався під опікою парчевського старости Івана Кароля Даниловича. 20 березня 1696 року, оскільки споруда знаходилась в королівському маєтку, вона отримав привілей короля Яна III Собеського, який зберігав церку як православний храм. У наступні десятиліття війни та політичних переворотів храм занепав і разом з похоронною каплицею поступово руйнувався. В другій половині XVIII століття парафія перейшла до Унії. У 1872 році місцева греко-католицька парафія налічувала близько 307 вірних. До побудови мурованої церкви в червні 1869 р. доклалися зусилля о. А. Дудзінського, через десять років він отримав позику на її будівництво. Автором проекту храму був архітектор Томаш Орловський, а підрядником – столяр Василь Кобуз з Гомеля. Храм був добудований і 9 лютого 1883 року згідно з отриманими повноваженнями освячений Влодавським деканом о. Теодор Лаховський. У 1884 році була зведена дзвіниця з матеріалу, отриманого від знесення старої церкви. Церква побудована в хрестоподібному плані. Будівельним матеріалом служила червона цегла, яку тинькували в білий колір.
13 липня 1938 року споруда та залишки давнього цвинтаря, який розташовувався поруч були зруйновані під в рамках акції Ревіндикації.[6]
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 241 | 53 | 165 | 23 |
| Жінки | 240 | 40 | 120 | 80 |
| Разом | 481 | 93 | 285 | 103 |
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 142.
- ↑ а б в г Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 373. (пол.)
- ↑ Купріянович Г., Рощенко М. Люблін м Історія Православ’я в Люблині. www.pslava.info. 1. Процитовано 19 грудня 2022.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
- ↑ Sakowicz, Eugeniusz (12 жовтня 2017). Grzegorz Jacek Pelica, Lampady naszych ścieżek. Bibliograficzny katalog świętych, Lublin 2016, ss. 191. Forum Teologiczne. Т. 18. с. 273—277. doi:10.31648/ft.2332. ISSN 2450-0836. Процитовано 12 серпня 2023.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.