Ковальов Михайло Прокопович

Миха́йло Проко́пович Ковальо́в (нар. 25 червня (7 липня) 1897(18970707), станиця Брюховецька, Кубанська область — 31 серпня 1967, Ленінград) — радянський воєначальник, генерал-полковник, командувач військами фронту в роки Другої світової війни. Член ЦК КП(б)У в 1940—1949 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Ковальов Михайло Прокопович
Ковальов (центр) на Забайкальському фронті
Народження 25 червня (7 липня) 1897(1897-07-07)
Російська імперія станиця Брюховецька, Кубанська область,
Російська імперія
Смерть 31 серпня 1967(1967-08-31) (70 років)
СРСР Ленінград, СРСР
Поховання Богословське кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19151917
1918 — 1955
Партія КПРС
Звання  Генерал-полковник
Командування Командувач військами Білоруського, Харківського та Забайкальсько-Амурського військових округів
Командувач військами Забайкальського фронту
Командувач 15-ю армією
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-фінська війна
Друга світова війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Біографія ред.

Учасник Першої світової війни. Закінчив 2-гу Тифліську артилерійську школу прапорщиків, у рядах Російської імператорської армії воював з німецькми військами, командував ротою і батальйоном, дослужився до штабс-капітана.

У Червоній Армії служив з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії, командував батальйоном, 242-м стрілецьким полком, 50-ю стрілецькою бригадою 34-ї стрілецької дивізії. Відзначився у боях з денікінціями. За заслуги у боях нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

Закінчив Військову Академію РСЧА імені Фрунзе (1924). Після цього був помічником командира 27-ї стрілецької дивізії, командиром 64-ї стрілецької дивізії. У 1932—1936 роках командував 9-м стрілецьким корпусом. У 1936—1937 роках був начальником Забайкальського укріпрайону. У 1937—1938 роках – заступник командувача військами Київського військового округу.

Із січня 1938 по липень 1940 року комкор Ковальов командував Білоруським військовим округом. Брав участь у вторгненні радянських військ до Польщі у вересні 1939 року як командувач військами Білоруського фронту.

Під час радянсько-фінської війни командарм 2-го рангу Ковальов командував 15-ю армією. Наступ цієї армії провалився, війська понесли величезні втрати. Після цього Сталін 15 березня 1940 року зняв Ковальова з посади командувача армії.

З липня по грудень 1940 року — командувач військ Харківського військового округу.

З грудня 1940 по червень 1941 року — інспектор піхоти РСЧА, генерал-лейтенант.

Із червня 1941 року командував Забайкальським військовим округом, який у вересні того ж року було розгорнуто у Забайкальський фронт. Фронт прикривав радянський кордон від нападу японців і займався побудовою укріплень на кордоні.

У червні 1945 року командувачем Забайкальського фронту був призначений Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський, а Ковальов став його заступником. За участь у радянсько-японській війні генерал-полковник Ковальов був нагороджений орденом Суворова 1-го ступеня.

Після розформування фронту в жовтні 1945 року призначений командувачем військами Забайкальсько-Амурського військового округу, в червні 1947 роки після зміни системи військових округів призначений заступником командувача військами Забайкальського військового округу. У 1948 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова.

З березня 1949 року — 1-й заступник командувача військ Ленінградського військового округу.

З жовтня 1955 року — в запасі. Проживав у Ленінграді.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000

Джерела ред.