Ковальов Михайло Прокопович

Ковальо́в Миха́йло Проко́пович (*25 червня (7 липня) 1897(18970707), станиця Брюховецька, Кубанська область — †31 серпня 1967, Ленінград) — радянський воєначальник, генерал-полковник, командувач військами фронту в роки Другої світової війни.

Ковальов Михайло Прокопович
Народження 25 червня (7 липня) 1897(1897-07-07)
Російська імперія станиця Брюховецька, Кубанська область,
Російська імперія
Смерть 31 серпня 1967(1967-08-31) (70 років)
СРСР Ленінград, СРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імператорська армія
Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19151917
1918 — 1955
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Командування Командувач військами Білоруського, Харківського та Забайкальсько-Амурського військових округів
Командувач військами Забайкальського фронту
Командувач 15-ю армією
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-фінська війна
Друга світова війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

БіографіяРедагувати

Учасник Першої світової війни. Закінчив 2-гу Тифліську артилерійську школу прапорщиків, у рядах Російської імператорської армії воював з німецькми військами, командував ротою і батальйоном, дослужився до штабс-капітана.

У Червоній Армії служив з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії, командував батальйоном, 242-м стрілецьким полком, 50-ю стрілецькою бригадою 34-ї стрілецької дивізії. Відзначився у боях з денікінціями. За заслуги у боях нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

Закінчив Військову Академію РСЧА імені Фрунзе (1924). Після цього був помічником командира 27-ї стрілецької дивізії, командиром 64-ї стрілецької дивізії. У 1932-1936 роках командував 9-м стрілецьким корпусом. У 1936-1937 роках був начальником Забайкальського укріпрайону. У 1937-1938 роках – заступник командувача військами Київського військового округу.

Із січня 1938 року комкор Ковальов командував Білоруським військовим округом. Брав участь у вторгненні радянських військ до Польщі у вересні 1939 року як командувач військами Білоруського фронту.

Під час радянсько-фінської війни командарм 2-го рангу Ковальов командував 15-ю армією. Наступ цієї армії провалився, війська понесли величезні втрати. Після цього Сталін зняв Ковальова з посади командувача Білоруського особливого військового округу. Із літа 1940 року Ковальов був генерал-інспектором піхоти Червоної Армії. 

Із червня 1941 року командував Забайкальським військовим округом, який у вересні того ж року було розгорнуто у Забайкальський фронт. Фронт прикривав радянський кордон від нападу японців і займався побудовою укріплень на кордоні.

У червні 1945 року командувачем Забайкальського фронту був призначений Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський, а Ковальов став його заступником. За участь у радянсько-японській війні генерал-полковник Ковальов був нагороджений орденом Суворова 1-го ступеня.

Після війни служив на різних командних посадах. Зокрема, очолював Забайкальсько-Амурський військовий округ.




ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000

ДжерелаРедагувати