Кобитєв Євген Степанович

Євген Степанович Кобитєв (25 грудня 1910, с. Утянське, нині Алтайського краю, Росія — 29 січня 1973, м. Красноярськ, Росія) — живописець, графік, художник монументального мистецтва, педагог. Член спілки художників СРСР[1].

Кобитєв Євген Степанович
Народження 25 грудня 1910(1910-12-25)
с. Утянське, Алтайського краю
Смерть 29 січня 1973(1973-01-29) (62 роки)
  Красноярськ
Країна  СРСР
 Російська імперія
Жанр живопис, графіка, монументальне мистецтво
Навчання Київський художній інститут
Діяльність художник, унаочнювач
Член СХ СРСР
Учасник Друга світова війна
Нагороди орден Червоної Зірки

Біографія ред.

Євген Степанович Кобитєв народився 25 грудня 1910 року в селі Утянське на Алтаї. З 16 років працював сільським учителем. Закінчивши Омський художньо-промисловий технікум (РФ, 1936), викладав образотворче мистецтво у Красноярському педагогічному технікумі. В 1933 році взяв участь у з'їзді художників Східно-Сибірського краю. В 1936 році вступив до Київського художнього інституту, який закінчив у 1941 році. Роботи Є. С. Кобитєва були представлені на Всесоюзній виставці молодих художників 1939 року. Влітку 1941 року, після закінчення інституту, Євген Кобитєв іде добровольцем на фронт. Частина, в складі якої він воював, потрапила в оточення. Поранений Кобитєв у вересні 1941 року потрапляє в полон і перебуває у таборі «Хорольська яма» (Полтавська область). Тільки через два роки йому вдалося вирватися з полону і знову стати в стрій захисників Батьківщини. Зі зброєю в руках він пройшов бойовими дорогами через Україну, Молдову, Польщу, Німеччину. У м. Дрезден (Німеччина) створив фронтовий самодіяльний ляльковий театр політичної сатири. Сам писав п'єси, робив ляльки та грав. На даний час, створені ним ляльки, знаходяться у фондах Музею театральних ляльок у Москві[2].
У 1973 році Є. С. Кобитєв помер.

Творча діяльність ред.

Від 1945 року перебуває у Красноярську, являється головою Красноярської спілки художників, головним художником міста. З 1958 викладає в художньому училищі. Учасник крайових і республіканських мистецьких виставок з 1939 року. Персональні виставки проходили у Красноярську (1964–65) та Полтаві (1964). Виступав із лекціями про фашизм та в'язнів концтаборів. Головною темою його творчості була боротьба за мир. Свої твори Є. Кобитєв виконував в основному вугіллям, аквареллю, пастеллю, тушшю. Він був співавтором розписів плафонів річкового вокзалу, монументально-декоративних розписів та вітражів за мотивами творів П. Бажова, російських народних казок у Палацах залізничників і піонерів, краєзнавчому музеї (усі — Красноярськ). Був оформлювачем балету «Кам'яна квітка» С. Прокоф'єва, вистави «Я хочу додому» С. Михалкова.

Серед його учнів були В. Ваганов, В. Кудринський.

Роботи ред.

Графічні серії — «Українські дівчата» (кін. 1930 — поч. 40-х рр.), «До останнього подиху» (1959), «Люди! Будьте пильними!» (1960). В останній серії «Люди! Будьте пильними!» зображено страшний облік фашистських воєнних злочинів, що мали місце в концтаборі Хорольська яма. В основу робіт покладено замальовки, зроблені художником ще у таборі, на аркушах записника, що випадково зберігся. Створені з ризиком для життя малюнки, художник беріг разом із кусками колючого дроту із концтабору до кінця своїх днів.

Живописна серія «Космічний рейс» (1960-і рр.); мозаїка на фронтоні кінотеатру «Родина» у Красноярську (поч. 1970-х рр.).

Окремі роботи Є. Кобитєва зберігаються у Красноярському художньому музеї[3], у Музеї-квартирі C. Образцова в Москві, Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизн війни» (Київ).

Автор документальної повісті «Хорольская яма»[4] (Красноярск, 1965; Х., 1989), навчального посібника «Проблемы учебной композиции в изобразительном искусстве» (Красноярск, 2008).


Бібліографія ред.

  1. Выставка произведений Е. С. Кобытева: Каталог. Красноярск, 1965
  2. Кобытев Е. С. Хорольская Яма: Докум. повесть.- Х.: Прапор, 1989.- 203 с.,8 л. ил.
  3. Лисовский Н. Выставка произведений Е. С. Кобытева, Т. А. Мирошкиной: Каталог.- Красноярск, 1964
  4. Степанов М. Цього не забути. Виставка картин колишнього в'язня фашистського табору смерті // Зоря Полтавщини.- 1964.- 27 грудня
  5. Художники земли Красноярской: Каталог.- Красноярск, 2007.
  6. Цехмістро Н., Домненко В. Окупаційний режим на Хорольщині: за свідченнями очевидців подій // 1941-й рік на Полтавщині: людський вимір трагедії та героїзму: зб.статтей за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції (28.09.2011).- Полтава: ПОІППО, 2011.- 160 с.- С.90

Див. також ред.


Примітки ред.

  1. Енциклопедія сучасної України http://esu.com.ua/search_articles.php?id=8875html [Архівовано 3 Лютого 2019 у Wayback Machine.]
  2. Театр кукол имени С. В. Образцова(рос.)
  3. Красноярский государственный художественный музей имени В. И. Сурикова(рос.)
  4. Кобытев Е. С. Хорольская Яма: Докум. повесть.- Х.: Прапор, 1989.- 203 с.,8 л. ил.