Кобилочка охотська
| Кобилочка охотська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Helopsaltes ochotensis Middendorff, 1853 | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Locustella ochotensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коби́лочка охо́тська[2] (Helopsaltes ochotensis) — вид горобцеподібних птахів родини кобилочкових (Locustellidae)[3]. Мешкає в Азії[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 13—15,5 см, розмах крил 24—25 см, вага 16—24 г. Самиці дещо менші за самців. Верхня частина тіла оливково-коричнева, тім'я й обличчя сірувато-коричневі, боки світло-коричневі, нижня частина тіла біла. Над очима світло-кремові «брови», через очі проходить темна смуга. Надхвістя жовтувато-коричневе або рудувато-коричневе[5].
Поширення і екологія ред.
Охотські кобилочки гніздяться в Росії (на узбережжі Охотського Моря, на Камчатці, Сахаліні та на Курильських островах[6][7]) та на японському острові Хоккайдо. Зимують на Філіппінах, на Калімантані та Сулавесі. Бродячих особин спостерігали на Алеутських островах та на Алясці. Охотські кобилочки живуть на болотах і заплавних луках, у чагарникових прибережних заростях.
Поведінка ред.
Охотські кобилочки живляться комахами та іншими безхребетними. В Японії сезон гніздування триває в червні-липні, в кладці 4—6 яєць. Насиджує лише самиця, інкубаційний період триває 13 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Helopsaltes ochotensis. Архів оригіналу за 13 Листопада 2021. Процитовано 13 Листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (July 2021). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas, allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 Жовтня 2018. Процитовано 07 листопада 2021.
- ↑ A Field Guide to the Birds of Korea. 2005. ISBN 89-951415-3-0.
- ↑ Brian J. Small. Identification of Middendorff's Grasshopper Warbler. surfbirds.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2021.
- ↑ Нечаев В. А. Птицы острова Сахалин. — Владивосток : ДВО АН СССР, 1991. — 748 с.
- ↑ Нечаев В. А. Птицы Южных Курильских островов. — Л. : Наука, 1969. — 246 с.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |