Байройтське князівство

	Байройтське князівство ; нім. Fürstentum Bayreuth
	Герб
	Князівство Бранденбург-Кульмбах, пізніше Бранденбург-Байрейт (1791) ;
Столиця	Кульмбах (до 1604 року); Байройт
Форма правління	Князівство
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Байройтське князівство

Байройтське князівство (нім. Fürstentum Bayreuth) або Браденбург-Байройтське маркграфство (нім. Markgraftum Brandenburg-Bayreuth) — імперське князівство в Священній Римській імперії з центром у франконському місті Байройт. До перенесення столиці в 1604 році з Кульмбаха в Байройт, ця держава була також відома як Кульмбаське князівство (нім. Fürstentum Kulmbach) або Бранденбург-Кульмбаське князівство. Князівство управлялось представниками дому Гогенцолернів, що носили титул маркграфів Бранденбурзьких, через що князівство було маркграфством.

Історія

Князівство було засноване 21 січня 1398 року після смерті бургграфа Нюрнбергу Фрідріха V, коли його землі були розділені між двома його синами. Молодший син, Фрідріх, отримав Ансбаське князівство, а старший, Іоган, отримав Байройт. Після смерті Іогана 11 червня 1420 року два князівства були знову об'єднані Фрідріхом, який на той час вже став курфюрстом Бранденбургу, прийнявши титул Фрідріха I.

Після смерті Фрідріха I 21 вересня 1440 року його володіння були розділені між синами: Іоган Алхімік отримав Байройтське князівство (Бранденбург-Кульмбах), Фрідріх — Бранденбурзьке маркграфство, а Альбрехт-Ахіл — Ансбаське князівство.

Іоган Алхімік відмовився від своїх прав в 1457 році, після чого Байройтське князівство перейшло у володіння його братові, Альбрехтові-Ахілові, маркграфу Бранденбурзькому. Згодом Ансбах управлявся молодшою лінією дому Гогенцолернів, і його правителі зазвичай називалися маркграфами Бранденбург-Байройтськими (незважаючи на те, що Байройт знаходиться досить далеко від Бранденбургу).

У 1655 р. Байройтське князівство було розділене на Бранденбург-Байройтське і Бранденбург-Кульмбаське князівства, однак ці території знову були об'єднані в 1726 р. після смерті Георга Вільгельма Бранденбург-Байройтського, котрий не залишив законних спадкоємців. Династична лінія Бранденбург-Байройту обірвалася 20 січня 1769 р. зі смертю маркграфа Фрідріха Християна, і Байройт перейшов Карлу Олександру.

2 грудня 1791 р. князь і маркграф Бранденбург-Ансбаський Карл Олександр, що також успадкував Байройт, продав можновладні права на свої володіння пруському королеві Фрідріху-Вільгельмові II. Формально Ансбаське князівство, куди входило і Байройтське князівство було анексоване Прусським королівством 28 січня 1792 року.

Маркграфи

1398: Іоган III
1420: Фрідріх I
1440: Іоган Алхімік
1457: Альбрехт I Ахіл
1486: Зігмунд
1495: Фрідріх II
1515: Казимир
1527: Альбрехт II Алківіад
1553: Георг Фрідріх
1603: Християн
1655: Християн Ернст
1712: Георг Вільгельм
1726: Георг Фрідріх Карл
1735: Фрідріх III
1763: Фрідріх Християн
1769: Карл Олександр

Джерела

Байрейт // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Князівство Байрейт
German States to 1918, A-E [Архівовано 17 Травня 2016 у Wayback Machine.] // WorldStatesmen.org
House of Hohenzollern (1 of 2) [Архівовано 19 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Genealogy.eu
House of Hohenzollern (2 of 2) [Архівовано 1 Лютого 2021 у Wayback Machine.] // Genealogy.eu
Ansbach and Bayreuth [Архівовано 15 Липня 2018 у Wayback Machine.] // Tacitus Historical Atlas