Відкрити головне меню

Ке́рі Белл (англ. Carey Bell), повне ім'я Ке́рі Белл-Га́ррінгтон (англ. Carey Bell-Harrington; 14 листопада 1936, Мейкон, Міссісіпі — 6 травня 2007, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий музикант (губна гармоніка) і співак, представник чиказького блюзу. Грав разом з Ерлом Гукером, Робертом Найтгоком, Ловеллом Фулсоном, Едді Тейлором і Джиммі Докінсом.

Кері Белл
Зображення
Кері Белл на блюзовому фестивалі в Лонг-Біч, Каліфорнія, 2003
Основна інформація
Повне ім'я Кері Белл-Гаррінтгон
Дата народження 14 листопада 1936(1936-11-14)
Місце народження Мейкон, Міссісіпі
Дата смерті 6 травня 2007(2007-05-06) (70 років)
Місце смерті Чикаго, Іллінойс
Роки активності з 1956
Громадянство США
Професія музикант, співак
Інструменти губна гармоніка, вокал, бас-гітара
Жанр блюз
Співпраця Леррі Белл, Луїзіана Ред
Лейбли Alligator, Blind Pig, BluesWay, Delmark
Нагороди W.C. Handy Blues Awards (1997, 1998)
Файли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

 
Кері Белл в Парижі, Франція, 30 травня 1980

Кері Белл-Гаррінгтон народився 14 листопада 1936 року в Мейконі, штат Міссісіпі. Син Мінні Гаррінгтон. У віці 8 років навчився грати на губній гармоніці; з 13 років грав професіонально разом зі своїм хрещеним батьком, піаністом Лаві Лі. Перед тим як переїхати до Чикаго у 1956 чи 1957 році разом з гуртом Лі, мешкав у Меридіані, штат Міссісіпі неподалік кордону з Алабамою. У Чикаго Кері періодично акомпанував на електричному басу Роберту Найтгоку, Джонні Янгу і своєму наставнику Біг Волтеру Гортону.

У 1968 році повністю перейшов на губну гармоніку і акомпанував у записах Ерла Гукера на Arhoolie. Його друг Чарлі Масселвайт привів Белла до Роберта Кестера на Delmark Records у 1969 році, який зрешою підписав контракт з Беллом і записав Carey Bell's Blues Harp. 3 жовтня 1969 року виступив в Альберт-холлі в Лондоні.

1970—71 роки Белл грав у гурті Мадді Вотерса, зокрема взя участьу записі його альбому The London Muddy Waters Sessions (1972); також грав з Віллі Діксоном, часто гастролюючи і записуючись з обома музикантами як учасник проекту «Chicago Blues All-Stars». Більшість найкращих робіт були записані Беллом на студії Alligator Records, коди він очолив власний гурт, знову об'єднавшись з Гортоном у 1972 році (наприклад, Big Walter Horton with Carey Bell). У 1973 році вийшов його сольний альбом Last Night на BluesWay, дочірньому ABC Records. Белл продовжив грати з Діксоном і в 1978 році взяв участь у записі альбому Living Chicago Blues, який був номінований на премію «Греммі».

У 1980-х роках продовжував записуватися, однак в основному приділяв увагу концертній діяльності. У 1990 році взяв участь у записі Harp Attack! у співпраці з такими відомими музикантами як Джеймс Коттон, Джуніор Веллс і Біллі Бранч (альбом став одним з найуспішніших для Alligator). Свій перший сольний альбом на Alligator, Deep Down, випустив у 1995 році. В 1997 році Белл випустив наступний альбом — Good Luck Man, який також отримав високу оцінку та нагороду W.C. Handy Blues Awards в категорії «Традиційний блюз-альбом». В 1998 році отримав щорічну нагороду «Blues Music Award» в категорії «Найкращий чоловічий виконавець традиційної музики».

В 2004 році вийшов альбом Second Nature, записаний у дуеті зі своїм сином Леррі (альбом був записаний без дублів) у Фінляндії у 1991 році. В 2007 році Delmark випустив студійний альбом, на якому Беллу акомпанують його син Леррі, а також Скотт Кейбл, Кенні Сміт, Боб Стронгер і Джо Томас.

Помер 6 травня 2007 року у віці 70 років від серцевої недостатності в Чикаго, штат Іллінойс.

ДискографіяРедагувати

В співпраці
Як сесійний музикант

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати