Відкрити головне меню

Ме́мфіс Слім (англ. Memphis Slim), справжнє ім'я Джон Лен Че́тмен (англ. John Len Chatman; 3 вересня 1915, Мемфіс, Теннессі — 24 лютого 1988, Париж, Франція) — американський блюзовий піаніст, співак і композитор. За своє життя зробив понад 500 записів.

Мемфіс Слім
Зображення
Мемфіс Слім (ліворуч) і Лоуелл Фулсон у Парижі, 1980
Основна інформація
Повне ім'я Джон Лен Четмен
Дата народження 3 вересня 1915(1915-09-03)
Місце народження Мемфіс, Теннессі
Дата смерті 24 лютого 1988(1988-02-24) (72 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Роки активності 1930-ті–1980-ті
Громадянство США
Професія музикант, співак, композитор, продюсер
Інструменти фортепіано, орган
Жанри блюз
Псевдоніми Пітер Четмен
Співпраця Віллі Діксон, Піт Сігер
Лейбл Battle, Bluebird, Chess, Folkways, Hy-Tone, Mercury, Miracle, Peacock, Premium, United, Vee-Jay
Файли у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Будинок у Мемфісі, в якому народився Мемфіс Слім

Народився 3 вересня 1915 року у Мемфісі, штат Теннессі. Син Пітера Четмена і Елли Гарретт. Походив з музичної родини — батько Джона, Пітер Четмен, співав і грав на піаніно і гітарі. Джон самостійно навчився грі на піаніно, особливо його приваблюли такі стилі як блюз, бугі-вугі та свінг. Пізніше взяв друге ім'я Джон Піт (Пітер) Четмен, на честь свого батька. Серед виконавців, чиї записи вплинули на нього були Кларенс Вільямс, Лерой Карр, Лонні Джонсон і Бессі Сміт, а вчився грати, дивлячись на виступи Рузвельта Сайкса і Спеклд Реда. Більшу частину 1930-х років виступав в барах хонкі-тонк, танцювальних залах та гральних закладах в Мемфісі, Арканзасі та в південному Міссурі.

В 1939 році переїхав до Чикаго, штат Іллінойс, де на своїй дебютній сесії на лейблі OKeh у 1940 році був зазначений як Пітер Четмен. Так, він залишився в Чикаго і почав сольно виступати в клубах. У 1940 і 1941 роках записав пісні на лейблі Bluebird Records — «Beer Drinking Woman» і «Grinder Man Blues», які у подальші роки склали основу його репертуару. Окрім власних виступів, також працював і музикантом на лейблі Bluebird, де він записувався з Джоном Лі Вільямсоном, Вошбордом Семом і Джазом Гіллумом. Більшість записів Сліма та виступив and до середини 1940-х були зроблені з гітаристом і співаком Біг Біллом Брунзі, який найняв Сілма як піаніста, коли Джош Альгеймер помер у 1940 році.

Різні співпраці Сліма наприкінці 1950-х і на початку 1960-х продемонстрували його здатність підлаштовуватися під різні музичні смаки. Його записи з гітаристом Меттом «Гітар» Мерфі таких, як At the Gate of Horn на лейблі Vee Jay, були зроблені з використанням сильної ритм-секції з трьох саксофонів і соло-гітари Мерфі. Упродовж цього періоду, із зростанням зацікавленності білої аудиторіх слухачів у фольк- та корінній музиці, здійснив низку записів, у тому числі концертних з фольк-співаком Пітом Сігером, а також записав сесії для лейблу Folkways, на яких виконав старі блюзові стандарти з такими музикантами, як Джаз Гіллум та гітарист Арбі Стідгем (акомпанував на сесії Стідгема Arbee's Blues та записав спільний зі Стідгемом та Гіллумом альбом Blues by Jazz Gillum). Окрім цього, також записав сольні сесії на Folkways, здебільшого це були композиції в стилі бугі-вугі, під час яких, він часто розповідав про їхнє походження і композиторів. Серед цих альбомів були Memphis Slim and the Real Boogie-Woogie, Memphis Slim and the Honky-Tonk Sound, Songs of Memphis Slim and Willie Dixon та інші. У 1961 році спродюсував альбом Blues Рузвельта Сайкса на Folkways (зігравши з ним дуетом на одній з композицій).

У 1960 році Слім вперше виступив за межами США; гастролював з басистом Віллі Діксоном. Пізніше у 1961 році Слім переїхав у Париж (Франція), де, на відміну від США, афроамериканські музиканти мали великий успіх. У Парижі він прожив усе своє подальше життя, де багато виступав і записувався. Його дискографія налічує близько 500 записів. Пісня «Every Day I Have the Blues», вперше виконана Слімом в 1949 році, стала блюзовим стандартом, її перезаписували багато музикантів, серед яких Бі Бі Кінг, Елмор Джеймс, Рей Чарльз, Ерік Клептон, Наталі Коул, Елла Фіцджеральд, Джимі Хендрікс, Сара Вон та інші.

Помер 24 лютого 1988 року від ниркової недостатності у віці 72 років в лікарні Некер в Парижі (Франція). Похований на кладовищі Галіллея-меморіал-гарденс в Мемфісі. У 1989 році був посмертно включений до Зали слави блюзу.

ДискографіяРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати