Квічаль чорношиїй
| Квічаль чорношиїй | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geokichla dohertyi Hartert, 1896[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Zoothera dohertyi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль чорношиїй[3] (Geokichla dohertyi) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[4]. Мешкає в Індонезії і Східному Тиморі. Вид названий на честь американського ентомолога Вільяма Доерті[en][5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 16-18 см. Голова, шия і груди чорні, перед очима білі плями. Верхня частина голови і верхня частина тіла іржасто-коричневі. Живіт білий, поцяткований чорними і світло-коричневими плямами. Хвіст чорний. Другорядні покривні пера крил руді, першорядні покривні пера і махові пера чорно-білі. Дзьоб чорнуватий, лапи білуваті або рожевуваті. У молодих птахів тім'я поцятковане каштановими смужками, обличчя і горло рудувато-білі, груди рудуваті, поцятковані чорними плямами, решта нижньої частини тіла білувата.
Поширення і екологія ред.
Чорношиї квічалі мешкають на Малих Зондських островах, зокрема на островах Ломбок, Сумбава, Сумба, Флорес і Тимор. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, віддають перевагу густим первинним лісам. Зустрічаються поодинці або невеликими зграйками, на острові Ломбок зустрічаються на висоті від 460 до 1650 м над рівнем моря, на острові Сумбава — на висоті від 400 до 1700 м над рівнем моря, на острові Флорес — на висоті від 3500 до 1200 м над рівнем моря, на Західному Тиморі — на висоті від 1050 до 2300 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з рудоголовими квічалями. Гніздяться у липні-серпні, в кладці 3 яйця. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 14 днів після вилуплення[6].
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція чорношиїх квічалів становить від 24600 до 47300 птахів. Їм загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla dohertyi. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
- ↑ E. Hartert. An account of the collections of birds made by Mr. William Doherty in the Eastern Archipelago. „Series: Novitates Zoologicae”. 3, ss. 555–556, 1896.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 138. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ G. Bralsford. Breeding the Chestnut-backed Thrush Zoothera dohertyi. „The Avicultural Magazine”. 109 (4), ss. 150–153, 2003.
Джерела ред.
- N. Collar: Family Turdidae (Thrushes). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 10: Cuckoo-shrikes to Thrushes. Barcelona: Lynx Edicions, 2005. ISBN 84-87334-72-5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |