Катіари
Катіари, котіери (грец. Κατίαροί, лат. Cotieri) — один зі скіфських етнонімів, відомий нам з двох незалежних джерел: Геродота (Історія, IV, 5-6[1]) та Плінія Старшого (VI, XIX, 50[2]).[3]
| Катіари |
|---|
У Геродота катіари згадані як одна з груп, що була складовою етносу сколоти, у відомому міфі про «небесне золото та царство сколотів». У наведеному міфі катіари згадані у парі з траспіями. Ж. Дюмезіль щодо цієї пари висловив наступне припущення:
«Різні ознаки вказують на те, що два боги-близнюки, які протежували третю функцію у індоіранців, діючи дуже дружно, займалися, мабуть, один кіньми, інший биками: такий в Індії статус епічних близнюків Накули і Сахадеви, які являють втілення богів — своїх батьків Насат'їв або Ашвінів, такі ж в Авесті і два персонажі-близнюки — Gəuš Urvan і Drvāspā („Душа бика“ і „(богиня) зі здоровими кіньми“) … Отже, якщо серія з чотирьох цікавлячих нас імен має розподілитися по трьох функціях, то, заздалегідь ймовірно, що пара γενη, що походить від Арпоксая … відноситься до „третьої функції“».
Існує інша думка, яка ґрунтується на порівнянні скіфського об'єднання з державними утвореннями кочовиків Середньовіччя, за якою взагалі розподіл скіфського (сколотського) загалу на паралатів, авхатів та пари катіари—траспії розглядається не як соціальна структура, а як військово-політична організація скіфсько орди, де катіарам і траспіям відводилося місце «лівого крила», вільних рядових общинників.[4]
Варто звернути увагу на наступне:
«пов'язування представників будь-якого соціального прошарку до певної території проживання можлива лише в тих випадках, коли соціальний та етнічний розподіл деякою мірою збігається, тобто коли, наприклад, будь-яке підкорене плем'я отримує у структурі суспільства статус нижчої соціальної категорії; приклади такої ситуації в давнину відомі… є певні підстави припускати наявність її і у Скіфії.»[5]
Запропоновані етимології[6]:
Див. також
ред.Примітки. Джерела. Посилання
ред.- ↑ (гр.) Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 6
- ↑ (лат.) Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA, VI, XIX, 50
- ↑ (рос.) Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947.
- ↑ (рос.) Мурзин В. Ю. Происхождение скифов: основные этапы формирования скифского этноса. — К.: Наукова думка, 1990.
- ↑ (рос.) В. Я. Петрухин, Д. С. Раевский. Очерки истории народов России в древности и раннем Средневековье. М.: Знак, 2004.
- ↑ у зв'язку з повідомленнями Плінія Ст.(NATURALIS HISTORIA, VI, V, 22, VI, XIX, 50) заслуговує на увагу можлива етимологія від праіранського *čatuar- — «чотири»
- ↑ Див.:(рос.)А. И. Иванчик. Накануне колонизации. Северное Причерноморье и степные кочевники VIII—VII вв. до н. э. в античной литературной традиции: фольклор, литература и история. Москва, Берлин, «Палеограф», 2005.
- ↑ (рос.)Кулланда С. В. Скифские этимологии. Иранский мир II—Ітыс. до н.э. Москва. ИВ РАН. 2013.
Додатково
ред.- Є. В. Черненко. Катіари [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 141. — ISBN 978-966-00-0692-8.