Карл Вейд Стінер (англ. Carl Wade Stiner; нар. 7 вересня 1936, Ла-Фоллетт, округ Кемпбелл, Теннессі) — американський воєначальник, генерал армії США (1990), командувач силами спеціальних операцій Збройних сил США (1990—1993), Об'єднаного Командування спеціальних операцій (1984—1987). Учасник війн у В'єтнамі та в Перській затоці.

Карл Стінер
Carl Stiner
Carl W Stiner.jpg
Народження 7 вересня 1936(1936-09-07) (83 роки)
США Ла-Фоллетт, округ Кемпбелл, Теннессі
Громадянство Flag of the United States.svg США
Приналежність Emblem of the United States Department of the Army.svg Армія США
Рід військ повітряно-десантні війська, сили спеціальних операцій
Освіта Теннессійський технологічний університет
Командно-штабний коледж армії США
Воєнний коледж армії США
Роки служби 19581993
Звання US-O10 insignia.svg Генерал
Формування 9-й піхотний полк 2-ої піхотної дивізії, 3-тя група ССО армії, 7-ма піхотна дивізія, 4-та піхотна дивізія, 325-й парашутно-десантний полк
Командування Командування спеціальних операцій США
XVIII-й повітряно-десантний корпус
82-а повітряно-десантна дивізія
Об'єднане Командування спеціальних операцій США
Війни / битви Війна у В'єтнамі
Операція «Справедлива справа»
Визволення «Акілле Лауро»
Війна в Перській затоці
Нагороди
Медаль за видатну службу в Збройних силах (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль за відмінну службу в Збройних силах (США)
Легіон Заслуг (Легіонер) (США)
Пурпурове Серце (США)
Медаль за похвальну службу (США)
Медаль ВПС (США)
Похвальна медаль армії (США)
Медаль за службу національній обороні (США)
Combat Infantry Badge.svg CMP 2.jpg Ranger Tab.svg Joint Chiefs of Staff seal.svg United States Army Staff Identification Badge.png United States Special Operations Command Insignia.svg 325InfRegtDUI.png

БіографіяРедагувати

Карл Вейд Стінер народився 7 вересня 1936 у місті Ла-Фоллетт, в штаті Теннессі. У 1958 році закінчив Теннессійський технологічний університет зі здобуттям освітнього ступеня майстра за фахом «сільське господарство». Військову освіту підвищував у Командно-штабному коледжі армії на авіабазі Максвелл та Воєнному коледжі армії США у Карлайль-Барракс, Пенсильванія. Також заочно проходив навчання у коледжі Шіппенбурга в галузі державного управління.

Військову службу розпочав невдовзі після завершення навчання в Теннессійському університеті — з травня 1958 по лютий 1960 командир взводу роти «D» 2-ї бойової групи 9-го піхотного полку 2-ї піхотної дивізії, Форт Беннінг, Джорджія. З лютого 1960 по жовтень 1961 — старший помічник командира роти «А» 1-ї бойової групи 11-го піхотного полку 2-ї піхотної дивізії.

З жовтня 1961 по квітень 1962 року К. Стінер помічник начальника оперативного відділу 2-ї бойової групи 7-ї піхотної дивізії, що дислокувалась у Кореї.

З травня 1963 по серпень 1964 продовжив службу в Центрі навчальної підготовки армії США у Форт Джексон (Південна Кароліна) старшим помічником командира 18-го батальйону 5-го навчального полку (травень — вересень 1963), командиром роти «Е» 5-го батальйону (вересень 1963 — квітень 1964) і старшим помічником командира 2-го батальйону (квітень — серпень 1964) 1-ї навчальної бригади.

З серпня 1964 по травень 1966 служив в 3-ій групі спеціального призначення армії США у Форт Брегг інструктором з проведення протипартизанських операцій роти «А» (1964 серпень — жовтень 1965) і офіцером з оперативних питань загону «C» роти «А» (жовтень 1965 — травень 1966).

З серпня 1966 по червень 1967 навчався у командно-штабному коледжі армії США. Потім служив у В'єтнамі у складі 1-ї бригади 4-ї піхотної дивізії начальником оперативного відділу S-3 3-го батальйону 12-го піхотного полку (червень 1967 — січень 1968) і бригади (січень — липень 1968).

З липня 1968 по лютий 1970 — офіцер штабу з питань особового складу в апараті заступника начальника штабу армії США з питань особового складу. З лютого 1970 по лютий 1972 — помічник заступника начальника секретаріату загальної частини штабу апарату Міністра армії США.

З березня 1980 по травень 1982 року полковник К. Стінер начальник штабу об'єднаних тактичних сил швидкого розгортання на авіабазі Мак-Ділл, Флорида, а 1 квітня 1980 року йому присвоєне звання бригадний генерал. Потім з червня 1982 року по серпень 1983 був помічником командира 82-ї повітряно-десантної дивізії з операцій у Форт Брегг. У серпні 1983 — серпні 1984 на посаді помічника заступника директора управління планування та політики J-5 з військово-політичних питань в Об'єднаному комітеті начальників штабів. На цій посаді, майже рік пропрацював у Бейруті, під час громадянської війни в Лівані.

У серпні 1984 року він призначений командувачем Об'єднаного Командування спеціальних операцій США, яке очолював з серпня 1984 по січень 1987. 1 липня 1985 бригадному генералу Стінеру присвоєне звання генерал-майора. У жовтні 1985 року безпосередньо керував діями підрозділу спеціальних операцій, що брали участь у звільненні заручників захопленого палестинськими терористами італійського круїзного судна «Акілле Лауро».

У січні 1987 року призначений командиром 82-ї повітряно-десантної дивізії, в жовтні 1988 став командувачем XVIII-повітряно десантного корпусу. Одночасно, під час вторгнення в Панаму, в грудні 1989—1990 командував Південною об'єднаною тактичною групою (англ. Joint Task Force South), будучи таким чином оперативним командувачем усіх сил, які брали участь у проведенні даної спеціальної операції.

19 квітня 1990 Стінер був представлений до звання генерала і посади командувача Командування спеціальних операцій США. 22 червня кандидатура Стінера була схвалена Сенатом США. На цій посаді він перебував з 27 червня 1990 року до 20 травня 1993 року і генерал Стінер відповідав за їх бойове застосування під час війни в Перській затоці.

30 травня 1993 року генерал Стінер пішов у відставку.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  
   
   
 
   
     
     

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Clancy, Tom; Stiner, Carl (2002). Shadow Warriors: Inside the Special Forces. New York: G.P. Putnam's Sons. ISBN 0399147837.

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
США
Попередник:
генерал-майор
Річард Шолтез
 
командувач
Об'єднаного Командування спеціальних операцій США

серпень 1984 — січень 1987
Наступник:
генерал-майор
Ґері Лак
Попередник:
бригадний генерал
Рафаель Галлада
 
командир
82-ої повітряно-десантної дивізії

5 січня 1987 — 11 жовтня 1988
Наступник:
генерал-майор
Джеймс Джонсон
Попередник:
?
 
командир
XVIII-го повітрянодесантного корпусу

жовтень 1988 — червень 1990
Наступник:
?
Попередник:
генерал
Джеймс Ліндсей
 
командувач
Командування спеціальних операцій США

27 червня 1990 — 20 травня 1993
Наступник:
генерал
Вейн Даунінг