Карлос Рейлес
Ка́рлос Ре́йлес (ісп. Carlos Reyles, повне ім'я: Ка́рлос Кла́удіо Ре́йлес ісп. Carlos Claudio Reyles; *30 жовтня 1868, Монтевідео, Уругвай — †24 липня 1938, там же) — уругвайський письменник та есеїст, вважається зачинателем уругвайського побутового роману[3].
| Карлос Рейлес | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Carlos Claudio Reyles Gutiérrez | |||
| Народився |
30 жовтня 1868[1][2] Монтевідео, Уругвай | |||
| Помер |
24 липня 1938[1][2] (69 років) Монтевідео, Уругвай | |||
| Країна |
 Уругвай[2] | |||
| Діяльність | письменник, політик | |||
| Жанр | роман і есей | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Карлос Рейлес у Вікісховищі | ||||
З життєпису ред.
Народився у родині Карлоса Рейлеса (Carlos Reyles) та Марії Гутьєррес (María Gutiérrez)[4]. Походячи із заможного сімейства, головною справою в житті обрав для себе управління своїм майном, також здійснив декілька подорожей Європою. Освіту здобув в Уругвайському Іспанському коледжі (Colegio Hispano Uruguayo) в Монтевідео.
Познайомився з Антонією Єрро (Antonia Hierro), виконавицею сарсуели, одружився з нею, а потім розлучився в 1906 році.
У 1915 році Карлос Рейлес заснував Сільську федерацію Уругваю (Federación Rural de Uruguay), і деякий час займався політичною діяльністю.
Внаслідок низки оборудок, пов'язаних із успадкованим майном, що мали сумнівну вигоду, натомість значні видатки, наприкінці життя втратив велику частину своїх статків.
Творчість ред.
Як літератор Карлос Рейлес спершу перебував під впливом реалізму, а згодом, захопившись французьким декадансом, схилився до модернізму. Також є автором есеїв соціального спрямування.
Письму К. Рейлеса притаманний тонкий психологізм, ретельна увага до внутнішніх переживань своїх персонажів[3].
- Доробок
- Por la vida (роман; 1888)
- Beba / «Беба» (роман; 1894)
- Primitivo / «Примітіво» (повість; 1896)
- El extraño (роман; 1897)
- Sueño de rapiña (1898)
- La raza de Caín / «Каїнове плем'я» (роман; 1900)
- El ideal nuevo (нарис; 1903)
- La muerte del cisne (нарис; 1910)
- El terruño (роман; 1916)
- Diálogos olímpicos (2 тт.; 1918—1919)
- El embrujo de Sevilla (роман; 1922)
- Historia sintética de la literatura uruguaya / «Загальна історія уругвайської літератури» (1931)
- El gaucho florido (роман; 1932)
- Diarios / Щоденники (опубліковані посмертно в 1970)
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Національна бібліотека Уругваю — 1815.
- ↑ а б Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 4-5 (рос.)
- ↑ Uruguayos contemporáneos. Barreiro y Ramos. 1937. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 27 de junio de 2016.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
Джерело ред.
- Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 4-5 (рос.)