Каргинська
Каргинська — станиця в Боковському районі Ростовської області, Росія.
|
Каргинська
Координати 49°21′09″ пн. ш. 41°38′25″ сх. д. / 49.352561111138776084° пн. ш. 41.6403250000277723° сх. д.Координати: 49°21′09″ пн. ш. 41°38′25″ сх. д. / 49.352561111138776084° пн. ш. 41.6403250000277723° сх. д.
|
Адміністративний центр Каргинського сільського поселення.
Населення на 2010 рік — 1543 особи.
Географія
ред.Каргинська розташована на півночі Ростовської області, за 20 км від станиці Боківської та за 40 км від станиці Вешенської. Розташована над річкою Чир.
Історія
ред.Історія хутора Каргина бере свої витоки у 18-му столітті, коли козаки стали переселятися з лівого берега Дону на більш родючі землі правого. Почали освоювати ці землі, засновувати хутора. Як зазвичай поселення виникали на родючих чорноземах поряд з річками та іншими водоймами. Так на березі річки Чир почав славну історію один з найкрасивіших у верхів'ях Дону хутір Каргин.
У 1791 і 1796 роках полковий сотник Федір Каргін і його брати Іван і Дементій зверталися у Військове правління з проханням про видачу їм Військової грамоти на огляд місця під хутір, і тільки 6 лютого 1797 року грамота була видана. Вся влада в хуторі належала отаману, що обирався на сході відкритим голосуванням на три роки.
Хутір швидко зростав. За кількістю дворів Каргин стояв на третьому місці після станиці Вешенськой й Казанської. У 1836 році у Каргині налічувалося всього 25 дворів, у 1873 році — 110, в 1897 році — 235, до 1912 році їх було уже 260. Мешкало 1707 осіб: чоловіків — 926, жінок — 781, письменних — 403 особи, неписьменних — 834 особи. Менше половини населення становили іногородні.
Михайло Шолохов мешкав у станиці Каргинській у 1910—1921 роках.
Пам'ятки
ред.- Піщаний курган.
- Млин поміщика, історичні події про які згадуються у романі «Тихий Дон». Через Каргинську проїжджали на санях Григорій Мелехов з Аксіньєй, відступаючи з хутора Татарського на південь у грудні 1919 року[3].
- Церква Покрови Пресвятої Богородиці.[4]
У станиці Каргинська розташовані об'єкти культурної спадщини Федерального значення:
- Садиба, у якій жив і працював у 1919—1926 роках письменник Михайло Шолохов. У складі садиби збереглися житловий будинок (початок XX століття), сарай для худоби і птиці (початок XX століття), поветка (початок XX століття), погріб (початок XX століття), літня піч (початок XX століття), криниця з журавлем (початок XX століття), огорожа (початок XX століття)[5]. У садибі Михайло Шолохов жив з батьками, тут же працював вчителем школи лікнепу, потім — службовцям ревкому станиці, станичним статистиком. З 1922 року Шолохов навчався в Ростові на курсах Донпродкома, працював продовольчим інспектором в станиці Букановській.
- У цьому будинку Михайло Шолохов написав твори, об'єднані в збірки «Донські розповіді» і «Лазуровий степ» (1926). Тут же у нього виник задум роману «Тихий Дон». Після від'їзду з цього будинку Шолохових в 1926 році, садибу продали місцевому селянину М. Чукарину. З 1945 року вона перебувала у власності А. Косих. У 1972 році будинок садиби викупив Боковський райвиконком. Тут же було відкрито музей. До 1978 року частина подвір'я перебувала у власності А. Косих.
- 1984 року садиба включена до складу Державного музею-заповідника М. А. Шолохова.
- Архітектура будинку садиби характерна для сіл Верхнього Дону початку XX століття. Всередині будинок розділений на сіни, їдальню, спальню і світлицю. У світлиці В 1924—1926 рр. жив Михайло Шолохов з дружиною, дочкою Світланою. На початок 2010-х в будинку відновлено обстановка життя письменника середини двадцятих років[6].
- Парафіяльне училище. Тут у 1912—1914 роках навчався Михайло Шолохов[7]. Будівля парафіяльного училища було побудовано в кінці 1880-х — початку 1890-х років. Проект будівлі був розроблений в окружному управлінні XVII округу Корпусу інженерів військових поселень. У 1920-х роках управління школами району передано Відділу народної освіти. Школа стала семирічною з 1923 року.
- Під час німецько-радянської війни в приміщенні школи був шпиталь, потім знову школа. У 1960-ті роки тут розміщався інтернат для місцевих учнів. 1988 року школа передана до Державного музею-заповідника М. А. Шолохова. Тут розміщена експозиція про учнівських років письменника, меморіальна тримісна парта, за якою сидів у свій час Шолохов.
Примітки
ред.Посилання
ред.- Станиця Каргинська [Архівовано 19 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Поштові індекси: Каргинська Станиця