Карбан Дмитро Сергійович

Дмитро́ Сергі́йович Карба́н (нар. 29 грудня 1991(19911229) — 29 серпня 2014) — солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

Карбан Дмитро Сергійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Карбан Дмитро Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 29 грудня 1991(1991-12-29)
Юкталі, Тиндинський район, Амурська область, РФ
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (22 роки)
Червоносільське, Донецька область, Україна
Поховання Запоріжжя
Псевдо Бейн
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За доблесну службу»

ЖиттєписРедагувати

Проживав у місті Часів Яр (Бахмутський район Донецької області).

В січні 2014 року приїхав на Київський Євромайдан, потім разом з Вишгородською самообороною чергував на блокпосту біля ГАЕС. Участь в Революції Гідності обірвала Дмитру стосунки із своєю родиною — навіть рідна мати не подарувала йому «зв'язків з київською хунтою». 12-річний брат Дмитра телефонував йому потайки та казав: «Дімка, я тобою пишаюсь». Як тільки оголосили набір до батальйону «Донбас», Дмитро одним із перших пішов добровольцем, солдат резерву, далекомірник — номер обслуги 1 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас», псевдо «Бейн».

Обставини загибеліРедагувати

Загинув у бою під Іловайськом під час виходу з оточення. Їхав у кузові броньованої вантажівки КАМАЗ у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Коли КАМАЗ вже в'їджав до Червоносільського, по ньому вистрілив російський танк. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Загинули Стаф, ВДВ, Контра, Руха, Кавказ, Рус, СВД та Лисий. Дмитро встиг вискочити з кузова, вже на землі автоматною чергою були перебиті артерії на ногах, удар великокаліберної кулі у бронежилет зламав грудну клітину. Дмитро помер від втрати крові.

Залишились батьки та 12-річний брат.

Похований у місті Дніпро, на Краснопільському цвинтарі як неідентифікований захисник Батьківщини. 6 вересня 2017 року Павло Нетьосов, керівник організації «Цитадель», повідомив про ідентифікацію решток Дмитра. 12 вересня 2017 відбулося прощання на Краснопільському цвинтарі, 13 вересня — перепоховання у місті Часів Яр на Центральному цвинтарі.[1][2][3][4]

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати