Дмитренко Віктор Іванович

український військовик (1964-2014)

Ві́ктор Іва́нович Дмитре́нко (11 січня 1964(19640111) — 29 серпня 2014) — старший лейтенант резерву Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

Дмитренко Віктор Іванович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 11 січня 1964(1964-01-11)
Лозова, Харківська область, Українська РСР, СРСР[1]
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (50 років)
Червоносільське
Alma Mater Національний університет біоресурсів і природокористування України
Псевдо «ВДВ»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Командування
Командир роти
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Бойовий шлях

ред.

Народився 1964 року в селі Лозова (Богодухівський район, Харківська область). Також вказується село Гаврилівка Лозівського району Харківської області. Жив у селі Засулля Лубенського району. 1985 року закінчив Українську сільськогосподарську академію — спеціальність «механізація сільського господарства».[2]

В часі війни — командир роти охорони, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас».

Ранком 29-го серпня 2014-го загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у кузові броньованого «КАМАЗа» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Коли «КАМАЗ» вже в'їжджав до Червоносільського, по ньому вистрілив російський танк. Кабіну розірвало, здетонував боєкомплект у кузові. Тоді ж загинули «Стаф», «Руха», «Контра», «Кавказ», «СВД», «Рус», «Лисий».

Рештки Віктора Дмитренка станом на липень 2017-го не ідентифіковані. Похований в Дніпрі; Краснопільське кладовище, участок № 79.

Нагороди і вшанування

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно)
  • У Лубнах відкрита меморіальна дошка Віктору Дмитренку[3]
  • Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки

ред.
  1. а б http://memorybook.org.ua/5/dmitrenkoviktor.htm
  2. Я пам'ятаю
  3. На честь героїв «Іловайського котла» Віктора Дмитренка та Артема Розуменка відкрили меморіальні дошки — Лубенська районна рада. Офіційний сайт Лубенської районної ради. lubny-rada.org.ua. Процитовано 12 березня 2019.

Джерела

ред.