Відкрити головне меню

Білий Василь Іванович (військовик)

Васи́ль Іва́нович Бі́лий (7 березня 1965, Краматорськ, Донецька область, УРСР — 29 серпня 2014, с. Червоносільське, Амвросіївський район Донецька область, Україна) — солдат батальйону НГУ «Донбас».

Білий Василь Іванович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Білий Василь Іванович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 березня 1965(1965-03-07)
Краматорськ, Донецька область, УРСР
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (49 років)
Іловайськ, Донецька область, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Лисий»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування
Emblem of the Donbas Battalion.svg
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Вивчився на кухаря. Після служби в прикордонних військах переїхав до міста Славутич на Київщину, де прожив понад 20 років, потім повернувся до Краматорська. Коли його рідне місто було захоплено російськими бойовиками, вирушив до Києва, де вступив до батальйону «Донбас», щоб захищати свою сім'ю і свій дім, гранатометник.

Солдат резерву 1-ї роти 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».

У складі батальйону «Донбас» звільняв м. Попасну літом 2014 року. Брав участь у звільнені м. Іловайська.

29 серпня 2014 року загинув при виході з оточення поблизу Іловайська. Під час героїчного прориву «зеленим коридором», у складі колони  угруповання Українських військ, попав у засідку під с. Червоносільське[1]. Сили та засоби проти  танків 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ[2][3] виявились не рівні.

Вдома залишилися дві дорослі доньки й онука.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Орден «За мужність» III ступеня (31.10.2014, посмертно)[4]
  • Звання «Почесний громадянин міста Славутич» (28.10.2014, посмертно)[5]
  • 2 березня 2016 року в Краматорську Василю Білому відкрито пам'ятний знак

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати