Відкрити головне меню

Капустін Григорій Григорійович
рос. Капустин Григорий Григорьевич
Makeevka 014.jpg
Пам'ятник Капустіну у Макіївці
Народився 1680(1680)
Данилов, Росія
Помер сер. XVIII століття
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність геолог
Відомий завдяки рудознавець

Григо́рій Григо́рович Капу́стін (рос. Капустин Григорий Григорьевич; нар. в кін. 1680 — пом. сер. XVIII століття) — рудознавець, рудних справ піддячий, у першій половині 18 ст. здійснив ряд цільових поїздок-розвідок для уточнення даних про корисні копалини на Дону і в районі Воронежа.

На Донбасі Г. Капустін не був[1], про що свідчать записи XVIII століття, які зберігаються в Берг-колегії.

Але в ряді художніх творів, публіцистиці йому помилково приписується відкриття вугілля на Донбасі. Сучасна історична наука встановила, що офіційними першовідкривачами промислових покладів вугілля в регіоні Донбасу є ландрат (помічник губернатора), шляхтич українсько-польського походження Микита Вепрейський та комендант Бахмутської фортеці, капітан Ізюмського слобідського полку Семен Чирков.

ЖиттєписРедагувати

 
Пам'ятник Капустіну у Лисичанську

Григорій Капустін народився в селі Даниловське Кінешемського повіту (нині — Івановська область) в сім'ї кріпосного селянина[2]. Дата народження невідома. Був обраний односельцями (державні селяни) сільським піддячим (канцелярським службовцям). Сімнадцять років виконував обов'язки виборного піддячого[2]. Також як геолог-самоучка, захоплювався розшуком руд і мінералів поблизу рідного села.

Григорій Капустін наблизився до вугільних родовищ, брав проби поблизу Тули, Воронежа та на Дону (Кундрюча та Бистрянськ, недалеко від впадіння Сіверського Дінця в Дон), але випробування цих копалин не підтвердило наявності в них паливних якостей.

Фрагмент з протоколу Берг-колегії (від 4 липня 1723 р.) про результати випробувань ковальським майстром Марком Рєером проб кам'яного вугілля, видобутого Г. Г. Капустіним:

«И против вышеписанного протоколу артиллерии иноземец кузнечной мастер Марко Реэр сказал: которой де земляной уголь дан ему пробовать, которой взят в Воронежской губернии и в донских городках, сысканной доносителем подьячим Григорием Капустиным, и он, Реэр, тот уголь пробовал, и по пробе явилось, что от оного уголья действа никакого не показалось, только оной уголь в огне трещит и только покраснеет, а жару от него никакова нет, и как вынешь из огня, будет черно, как и первой…».

Берг-колегія ухвалила рішення не видавати Капустіну винагороди, оскільки в привезених ним зразках нічого не було виявлено. Невдовзі рудознавця й взагалі арештували за звинуваченням у приховуванні листа про зловживання повітових чиновників. Хоча Капустіна потім звільнили, але у новій експедиції на Донбас у 1724 р. йому вже не довірили керівництво пошуками (їх очолив англієць Георгій Ніксон) і навіть розпоряджатися грошима експедиції було призначено іншу особу (унтер-офіцера А. Маслова).

Фігурування особи Капустіна як «першовідкривача» донецького (донбаського) вугілля починається з радянських часів. У цей же час «рускому рудознатцу» встановлюються пам'ятники на Донбасі, його іменем названа вугільна шахта. Імена ж Микити Вепрейського та Семена Чиркова, які насправді відкрили промислові родовища вугілля на Донбасі за радянського часу замовчувалися.

ДжерелаРедагувати

  • Гайко Г. , Білецький В. , Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
  • «Выписка из протокола Берг-коллегии и сказка „кузнечного мастера“ Марка Реэра о результатах пробы каменного угля, добытого Г. Г. Капустиным», ЦДАДА, ф. Берг-колегії, спр. 629, арк. 29.
  • «Указ Берг-коллегии Обер-берг-амту об отказе Г. Г. Капустину в выдаче денежного вознаграждения» ЦДАДА, ф. Берг-колегії, спр. 629, арк. 44.
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

ПриміткиРедагувати

  1. В. И. Подов. Открытие Донбасса. (Исторический очерк. Документы.) — Рубежное: Рубеж. гор. типография. 1992. 120 с.
  2. а б Історія відкриття та використання викопного вугілля

ПосиланняРедагувати