Відкрити головне меню

Гайко Геннадій Іванович (нар. 11 грудня 1965 в Алчевську Луганської області) — український вчений в галузі гірництва та підземного будівництва, доктор технічних наук, доктор будівництва, професор, науковець, викладач, член Донецького відділення Наукового товариства імені Шевченка, член-кореспондент Академії будівництва України по відділенню «Будівництво шахт, рудників і підземних споруд». Учасник проекту «Гірнича енциклопедія».

Гайко Геннадій Іванович
Гайко-ф.jpg
Народився 11 грудня 1965 (53 роки)
Комунарськ, Луганська область, Україна
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність викладач університету, науковець
Alma mater Донбаський державний технічний університет
Сфера інтересів технічні науки, гірництво
Заклад Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук

Зміст

З біографіїРедагувати

 
Праця зі стародруками в Науковій бібліотеці «Дніпровської політехніки», м. Дніпро, травень 2019.

У 1988 р. закінчив Донбаський державний технічний університет, де в подальшому тривалий час працював на викладацьких посадах.

У 20012002 рр. проходив наукове стажування в Краківській гірничо-металургійній академії імені Станіслава Сташиця, у 2012 р. — у ТУ «Варшавська політехніка».

Кандидатську дисертацію за фахом «Підземна розробка родовищ корисних копалин» захистив 1995 р. у Донецькому національному технічному університеті, докторську за фахом «Шахтне й підземне будівництво» — 2004 р. у Національному гірничому університеті (м. Дніпро).

З 2013 р. — професор кафедри геоінженерії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Коло наукових інтересів: проблеми забезпечення стійкості підземних споруд, технології підземної газифікації вугільних пластів, способи видобутку метану морських газогідратів, планування розвитку підземної урбаністики, історія гірництва й підземного будівництва.

У пошуках матеріалів з історії гірництва відвідав десятки давніх рудників, підземних туристичних трас, скансенів, археологічних об'єктів, гірничих університетів і музеїв у країнах Центральної Європи, в Україні та Росії. Брав участь у комплексних археологічно-інженерних дослідженнях рудника епохи бронзи Картамиш (папаснянський район Луганщини). Aвтор базових підручників і популяризатор історії гірництва.

Автор понад 140 наукових публікацій (у тому числі 9 книг), член основного авторського колективу «Малої гірничої енциклопедії», член вченої ради Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво».

Основні праціРедагувати

 
Гайко Г. І., Білецький В. С. «ГІРНИЦТВО В ІСТОРІЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ», 2016 р.
Переклади

Нагороди і відзнакиРедагувати

  • Відзнака Переможця традиційного щорічного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» за 2015 рік — за цикл статей «Постаті» про видатних людей Донбасу ХІХ-ХХІ ст., — поетів і науковців, композиторів і співаків, геологів і економістів, управлінців і політиків, журналістів і правозахисників, — які в різні часи суттєво вплинули на постання і розвиток Донбасу як промислового і культурного центру Східної України (разом з проф. В. С. Білецьким).

ПриміткиРедагувати

  1. Хронологія гірництва у країнах світу (частина 1)
  2. Хронологія гірництва у країнах світу (частина 2)
  3. Відгук на український переклад: Ярослав Пасько «De Re Metallica» Георга Аґріколи (Аґрікола Г. Про гірничу справу ХІІ книг (книги І — VI)/ Переклад і редакція В. Білецького та Г. Гайка, Східний видавничий дім, Донецьк 2014, cc. 232)

Джерела та літератураРедагувати