Камінський Федір Іванович
Фе́дір Іва́нович Камі́нський (*1845 р., Полтавщина, за іншими даними — в містечку Кожан-городок (Кежан-городок) Мінської губернії — † 1 квітня (20 березня) 1891 р.) — археолог та музеєзнавець.
| Камінський Федір Іванович | |
|---|---|
| Народився |
1845 Полтавщина (чи Кожан-городок) |
| Помер | 1 квітня 1891 |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Діяльність | археолог |
| Alma mater | Фізико-математичний факультет Київського університетуd |
Дійсний член Історичного товариства Нестора літописця, член-кореспондент Одеського товариства історії та старожитностей.
Біографія ред.
Походить з родини священника. Закінчив Переяславську духовну семінарію, навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету — закінчив 1868 року.
У 1868—1871 роках працював учителем в гімназії Переяслава, по тому — в 1871—1872 — у Хорольському повітовому училищі, в лубенських та Прилуцькій гімназії.
У 1881—1891 роках — хранитель музею К. Скаржинської в селі Круглик (нині село в межах Лубен).
Першим виявив на сучасних теренах України стоянку доби пізнього палеоліту в селі Гінці (нині Лубенського району) і провів 1873 року розкопки, чим і започаткував вивчення палеолітичних пам'яток на території Східної Європи.
Д. Самоквасов його працю «Сліди епохи кам'яної доби по р. Сулі та її притоках» опублікував та зачитав на засіданні 3-го Археологічного з'їзду.
Був першопрохідцем у дослідженні археологічних старожитностей Нижнього Посулля — поселень доби енеоліту та бронзової доби на Лисій Горі в околицях Лубен, пам'яток доби бронзи і скіфського часу — кургани Посулля.
Досліджував городища скіфської доби та давньоруські пам'ятки в околицях Клепачі.
Запропонував схему історичного розвитку, в якій передбачив, що по Сулі та її притоках є пам'ятки часу від кам'яної доби до Київської Русі.
Розширив методику польової археології, залучаючи спеціалістів природничих наук до досліджень пізньопалеолітичних пам'яток.
Автор семи наукових праць, з них «Розкопки в околицях Лубен» — Київ, 1888, «Про 7-річних богатирів». 1889, «Київська старовина».
Записував спогади сучасників про Кобзаря.
Його учнем та послідовником був Василь Ляскоронський.
Джерела та література ред.
- С. П. Юренко. Камінський Федір Іванович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 49. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- «Федір Камінський (1845—1891). Наукова та епістолярна спадщина», 1992, Полтавський краєзнавчий музей, Полтавське наукове товариство краєзнавців, Т. П. Пустовіт, Супруненко О. Б. «Лубенський краєзнавичий музей».
- Каминский, Федор Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XIV. — С. 205. (рос. дореф.)
Посилання ред.
- Камінський [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Знамениті полтавці [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Ще одна дрібочка на могилу Шевченка [Архівовано 12 березня 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |