Дмитро́ Я́кович Самоква́сов (*15 (27) травня 1843(18430527), Стахорщина, Новгород-Сіверський повіт — †5 (18) серпня 1911, Москва) — археолог та історик права, родом із Новгород-Сіверщини; професор російського права Варшавського і Московського університетів. Керівник московського архіву Міністерства юстиції (1892—1911). Самоквасов здійснював розкопки археологічних пам'яток у Російській Імперії, в тому числі й в Україні.

Самоквасов Дмитро Якович
Народився15 (27) травня 1843(1843-05-27)
с. Стахорщина, Новгород-Сіверський повіт, Чернігівська губернія
Помер5 (18) серпня 1911(1911-08-18) (68 років)
Москва
ПохованняМосква
Підданство Російська імперія
Діяльністьантрополог, археолог
Галузьісторія держави права, археологія і архівознавство
Alma materІмператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Науковий ступіньпрофесор
Знання мовросійська
ЗакладВаршавський університет, Імператорський Московський університетd, Імператорський Варшавський університет, Archives of the Ministry of Justice of the Russian Empired і МДУ
ПартіяСоюз російського народу
Нагороди
Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня

Життєпис

ред.

Народився на хуторі Стахорщина (нині село Новгород-Сіверського району) у дворянській родині. Середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії, вищу — на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету (закінчив 1868 року).

Залишився на кафедрі російського права для підготовки до здобуття звання магістра права. 1873 року стає професором права Варшавського університету, 1877 року стає секретарем, а 1887 року — деканом юридичного факультету.

1892 року переїздить до Москви, стає екстраординарним професором Московського університету, а 1900 року — заслуженим ординарним професором.

За політичними поглядами Дмитро Самоквасов був монархистом, пов'язаним з «черносотенною» организацією "Союзом русского народа"..

Помер і похований у Москві.

Наукова діяльність

ред.

З 1872 року Дмитро Самоквасов проводив археологічні розкопки в Україні, Польщі та Бессарабії. Одним із найвизначніших розкопок стали дослідження курганів у Чернігові, зокрема кургану Чорна могила.

Був учасником III Археологічного з'їзду в м. Києві (1874 р.), VI Археологічного з'їзду в м. Одесі (1882 р.), IX Археологічного з'їзду в м. Вільно (1893 р.); XIV Археологічного з'їзду в м. Чернігові (1908 р.).

1908 року під час з'їзду у Чернігові також здійснював розкопки. Розкопки з території України (Чернігів, Вишгород, Гатне, Київ (Китаїв).

Власну колекцію археологічних па'яток в 1891 році передав Історичному музею (Москва).

Праці

ред.
  • «Давні міста Росії» (1873),
  • «Сіверські кургани» (1874),
  • «Інструкція для опису городищ, курганів, печер і для здійснення розкопок курганів» (1878),
  • «Могильні старожитності Олександрівського повіту Катеринославської губернії» (1886),
  • «Сіверські кургани та їхнє значення для історії» (1893),
  • «Курс історії російського права» (1902),
  • «Архівна справа в Росії» (1902),
  • «Програма курсу лекцій з руської археології» (1907),
  • «Сіверянська земля і сіверяни за городищами і могилами» (1908),
  • «Могили Руської землі» (1908),
  • «Могильні старожитності Сіверянської Чернігівщини» (вид.1916),
  • «Розкопки сіверянських курганів у Чернігові» (вид.1916).

Джерела та література

ред.

Примітки

ред.
 
link=[1]


Посилання

ред.