Кам'янське (Іршавський район)
Кам'янське́ — село в Україні, в Закарпатській області, Іршавському районі.
| село Кам'янське | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Іршавський район |
| Рада/громада | Кам'янська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 2121984801 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1412 |
| Населення | 1482 |
| Площа | 12000 км² |
| Густота населення | 0,12 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90125 |
| Телефонний код | +380 3144 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д.Координати: 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
135 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90125, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Кам’янське, вул.Українська,1 , тел. 47–2-82 |
| Карта | |
  Кам'янське | |
 Кам'янське | |
| Мапа | |
Колишня назва — Кив'яждь. Походить від так званої груші «кивящанки», яка росла в центрі села.
ІсторіяРедагувати
В околицях села, на п’ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове – Іршава – ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.
Перша згадка 1412
Церква Покрови пр. богородиці. 1902.
Церква стояла в селі вже в 1692 р. У 1740 р. згадують дерев’яну церкву, але священик жив у Боґаревиці. У 1902 p., коли за священика Імре Дудинського зводили муровану церкву, стара дерев’яна ще стояла. Тоді в Кам’янському було 829 греко-католиків, а в філіях – 525 у Хмільнику та 175 – у Воловиці.
Очевидно, 1902 р. є роком початку спорудження, бо над входом зазначено дату 1909 – 1910. Іконостас до мурованої церкви вирізьбив відомий різьбяр Іван Павлишинець. У 1998 р. замість дерев’яної каркасної дзвіниці вимурували з цегли нову – високу, двох’ярусну.
Дерев’яна каплиця коло мурованої церкви Покрови – це рідкісний на теперішній час зразок вишуканих малих архітектурних споруд у народному будівництві.
Каплицю збудували край дороги в середині XIX ст. Коли в кінці 1940-х років насувалася хвиля руйнувань храмів, люди перенесли каплицю до церкви і таким чином урятували.
Після перенесення каплиця зазнала незначних змін – ґонтове покриття даху змінено на бляшане, дещо вкорочено хрест, але незмінними лишилися вишукані пропорції та чудові художні деталі, які дотепер милують око.
У 1949 р. місцевого пароха Степана Леґезу заслали на каторгу і помер він у Мордовії (Росія) в 1954 р.
Див. такожРедагувати
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |