Кам'янське (Берегівський район)
Кам'янське́ — село в Кам'янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.
село Кам'янське | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Закарпатська область |
Район/міськрада | Берегівський район |
Рада | Кам'янська громада |
Код КОАТУУ | 2121984801 |
Основні дані | |
Засноване | 1412 |
Населення | 1482 |
Площа | 12000 км² |
Густота населення | 0,12 осіб/км² |
Поштовий індекс | 90125 |
Телефонний код | +380 3144 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д.Координати: 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
135 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Кам'янське, вул. Українська, 1, тел. 47–2-82 |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Колишня назва — Кив'яждь. Походить від так званої груші «кивящанки», яка росла в центрі села.
ІсторіяРедагувати
В околицях села, на п'ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове — Іршава — ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.
Перша згадка - 1412.
У ХІХ ст. громада Кив'яждь мала власну символіку: печатку з зображенням листяного дерева, під яким стоїть павич (зразок такої печатки, датованої 1862 р., описав відомий мукачівський краєзнавець Т.Легоцький).
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902).
Церква стояла в селі вже в 1692 р. У 1740 р. згадують дерев'яну церкву, але священик жив у Боґаревиці. У 1902 p., коли за священика Імре Дудинського зводили муровану церкву, стара дерев'яна ще стояла. Тоді в Кам'янському було 829 греко-католиків, а в філіях — 525 у Хмільнику та 175 — у Воловиці.
Очевидно, 1902 р. є роком початку спорудження, бо над входом зазначено дату 1909—1910. Іконостас до мурованої церкви вирізьбив відомий різьбяр Іван Павлишинець. У 1998 р. замість дерев'яної каркасної дзвіниці вимурували з цегли нову — високу, двох'ярусну.
Дерев'яна каплиця коло мурованої церкви Покрови — це рідкісний на теперішній час зразок вишуканих малих архітектурних споруд у народному будівництві.
Каплицю збудували край дороги в середині XIX ст. Коли наприкінці 1940-х років насувалася хвиля руйнувань храмів, люди перенесли каплицю до церкви і таким чином урятували.
Після перенесення каплиця зазнала незначних змін — ґонтове покриття даху змінено на бляшане, дещо вкорочено хрест, але незмінними лишилися вишукані пропорції та чудові художні деталі, які дотепер милують око.
У 1949 р. місцевого пароха Степана Леґезу заслали на каторгу і помер він у Мордовії (Росія) в 1954 р.
НаселенняРедагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1528 осіб, з яких 717 чоловіків та 811 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.[2]
МоваРедагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,26 % |
російська | 0,54 % |
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
ПосиланняРедагувати
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |