Кам'янське (Берегівський район)
Кам'янське́ — село в Кам'янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.
| село Кам'янське | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Берегівський район |
| Рада | Кам'янська громада |
| Код КОАТУУ | 2121984801 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1412 |
| Населення | 1482 |
| Площа | 12000 км² |
| Густота населення | 0,12 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90125 |
| Телефонний код | +380 3144 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д.Координати: 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
135 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90125, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Кам'янське, вул. Українська, 1, тел. 47–2-82 |
| Карта | |
  Кам'янське | |
 Кам'янське | |
| Мапа | |
| |
Колишня назва — Кив'яждь. Походить від так званої груші «кивящанки», яка росла в центрі села.
ІсторіяРедагувати
В околицях села, на п'ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове — Іршава — ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.
Перша згадка - 1412.
У ХІХ ст. громада Кив'яждь мала власну символіку: печатку з зображенням листяного дерева, під яким стоїть павич (зразок такої печатки, датованої 1862 р., описав відомий мукачівський краєзнавець Т.Легоцький).
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1902).
Церква стояла в селі вже в 1692 р. У 1740 р. згадують дерев'яну церкву, але священик жив у Боґаревиці. У 1902 p., коли за священика Імре Дудинського зводили муровану церкву, стара дерев'яна ще стояла. Тоді в Кам'янському було 829 греко-католиків, а в філіях — 525 у Хмільнику та 175 — у Воловиці.
Очевидно, 1902 р. є роком початку спорудження, бо над входом зазначено дату 1909—1910. Іконостас до мурованої церкви вирізьбив відомий різьбяр Іван Павлишинець. У 1998 р. замість дерев'яної каркасної дзвіниці вимурували з цегли нову — високу, двох'ярусну.
Дерев'яна каплиця коло мурованої церкви Покрови — це рідкісний на теперішній час зразок вишуканих малих архітектурних споруд у народному будівництві.
Каплицю збудували край дороги в середині XIX ст. Коли наприкінці 1940-х років насувалася хвиля руйнувань храмів, люди перенесли каплицю до церкви і таким чином урятували.
Після перенесення каплиця зазнала незначних змін — ґонтове покриття даху змінено на бляшане, дещо вкорочено хрест, але незмінними лишилися вишукані пропорції та чудові художні деталі, які дотепер милують око.
У 1949 р. місцевого пароха Степана Леґезу заслали на каторгу і помер він у Мордовії (Росія) в 1954 р.
НаселенняРедагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1528 осіб, з яких 717 чоловіків та 811 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.[2]
МоваРедагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,26 % |
| російська | 0,54 % |
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |