Калашников Михайло Михайлович
Михайло Михайлович Калашников (11 жовтня 1906, Ундол, Владимирська область, Російська імперія — 19 квітня 1944, Севастополь, СРСР) — радянський фотограф, журналіст, фотокореспондент газети «Правда».
| Калашников Михайло Михайлович | |
|---|---|
| Народився |
11 жовтня 1906 Q113992709?, Владимирський повітd, Владимирська губернія, Російська імперія |
| Помер |
19 квітня 1944 (37 років) Севастополь, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | фотограф, журналіст |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Дитинство і юність ред.
Народився в селянській родині в селі Ундол (нині входить до складу міста Лакінськ). Навчаючись у школі, виявляв схильність до громадської роботи. Був активним учасником шкільної піонерської організації, потім вступив до комсомолу. У 1924 році закінчив школу і приїхав до Москви, де вступив до друкарні видавництва «Правда» чорноробом і незабаром опанував професію штрихового травильника-цинкографа. При цьому також займався у фотогуртку при редакції газети «Правда» та ілюстрував друкарську газету «Правдист»[1].
У 1925 році вступив до комсомолу, був обраний заступником секретаря осередку ВЛКСМ видавництва. У 1928 році прийнятий до лав ВКП (б), обирався парторгом ілюстраційного, інформаційного та іноземного відділів. У 1930 році перейшов до ілюстраційного відділу редакції «Правди». Із 1939 року призначений в. о. завідувача ілюстраційним відділом газети «Правда»[1].
Довоєнні роки ред.
Перші відповідальні зйомки Михайлу Калашникову було доручено провести на ХVІ партійному з'їзді, який проходив із 26 червня по 13 липня 1930 року у будівлі Большого театру[2].
Пізніше Калашникову доводилося знімати Йосипа Сталіна та інших керівників і знакових особистостей країни, серед яких були: Максим Горький, Георгій Жуков, Валерій Чкалов, Петро Капица та ін.
Німецько-радянська війна ред.
У Робітничо-селянській Червоній армії з 1940 року. У перші дні німецько-радянської війни призначений фотокореспондентом газети «Правда» по Західному фронту. Постійно перебував у діючій армії, знімаючи бойові епізоди під Оршею, Смоленськом, Москвою, Ярцево і Духовщиною. Часто працював безпосередньо на полі бою. У 1943 році під час Смоленської наступальної операції підірвався на міні і отримав важку контузію, але залишився в строю. Навесні 1944 року відряджений на 4-й Український фронт.
Майор Михайло Калашников загинув 19 квітня 1944 року під час Кримської операції при штурмі радянськими військами Сапун-гори під Севастополем[3][4], куди фотокор вирушив для зйомок визволення міста від німецьких загарбників[5]. Після загибелі Михайла Михайловича естафету найбільш відповідальних зйомок прийняла його дружина — Марія Іванівна Калашникова. Біля труни чоловіка вона дала обіцянку продовжити його улюблену справу і всю себе віддати роботі, віддати служінню Батьківщині, за яку він загинув[5].
Похований на Новодівичому кладовищі[6].
Нагороди ред.
- орден Вітчизняної війни I ступеня (16.05.1944, посмертно);
- орден Червоної Зірки (19.02.1943).
Примітки ред.
- ↑ а б Калашникова, 2015, с. 5.
- ↑ Кожемяко, 2015.
- ↑ К. Егорова, П. Красиков (15 лютого 2017). «Херсонес Таврический» готовит выставку, посвященную военному фотографу Михаилу Калашникову. НТС. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ А. Александров (3 липня 2015). «Первыми врывались в города…». Знамя 33. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
- ↑ а б Калашникова, 2015, с. 74.
- ↑ Первый среди равных : [арх. 10 грудня 2019]. — Правда. — 2010. — № 46 (29533).
Література ред.
- Калашникова М. М. С «Лейкой» и блокнотом. — М. : Т-во научных изданий КМК, 2015. — 100 с.
- В. Кожемяко. Война и мир глазами фотокоров Калашниковых // Правда. — 2015. — № 70 (30276). — Число 3—6 (июля). — С. 6.