Вікіпедія

Каганова Поліна Ісаївна

Каганова Поліна Ісаївна
Народилася 8 жовтня 1911(1911-10-08)
Ніжин, Російська імперія (нині Чернігівська область)
Померла 12 жовтня 1972(1972-10-12) (61 рік)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність поетка, письменниця
Знання мов російська
Нагороди Шаблон:Медаль За оборону Ленінграда
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каганова.

Поліна Ісаївна Каганова (нар. 8 жовтня 1911, Ніжин, Російська імперія (нині Чернігівська область) — пом. 12 жовтня 1972, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — радянська українська поетеса, авторка дитячих, ліричних та віршів на військову тематику.

Біографія ред.

Народилася Поліна 1911 року в Ніжині в родині Ісая Каганова та Софії Рахлиної. Закінчивши середню школу, сама почала працювати вчителькою. Після одруження переїхала до Харкова. В 1937 році був заарештований і розстріляний її чоловік Сергій Волокітін, а Поліна Каганова з сином Станіславом (1933—1970) повернулася до Ленінграда[1]. Перед німецько-радянською війною одружилась з Левом Мойсейовичем Савранським (1906—1969), кінооператором з відділу документального кіно Ленфільму.

Її вірші почали з'являтися в армійських газетах, звучати на радіо поряд з віршами О. Берггольц. У 1942 році Поліна Каганова почала працювати співробітницею дивізійної багатотиражки «Прапор перемоги» разом з поетами Михайлом Дудіним, Вадимом Шефнером та Миколою Глейзаровим.

В 1943 році Поліну Каганову прикомандирували до ансамблю пісні і танцю 23-ї армії Ленінградського фронту «для участі у створенні репертуару».

Друкувалася в журналах і збірниках. У 1975 році вийшла книга віршів — «Солдат запасу».

Покінчила життя самогубством 1972 року.

Родина ред.

  • Син — Фелікс Львович Савранський (1944—1991), головний режисер ЦПКіО; одружений з донькою театрального режисера Абрама Львовича Мадієвського (1924—2014) і актриси Вікторії Іванівни Тікке (1925—2015).
    • Онук — Лев Феліксович Савранський (нар.. 9 січня 1974), в 1994—2007 роках бас-гітарист групи «Джан Ку»[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Светлана Гарбузова Поэтесса, красавица… самоубийца. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 13 серпня 2020.
  2. ↑ Поэтесса Полина Каганова. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 13 серпня 2020.

Публікації ред.

  1. «Солдат запаса» — Ленинград 1975  г..
  2. Антология русского лиризма. XX век. том 2" — Москва Студия 2000 г.


  Це незавершена стаття про письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каганова_Поліна_Ісаївна&oldid=39778102