Кавалерс Карл Едуардович

Карл Едуардович Кавалерс (11 жовтня 1904(19041011), місто Лібава Гробіньського повіту Курляндської губернії, тепер Лієпая, Латвія — ?) — латиський радянський діяч, директор Ризького вагонобудівного заводу. Депутат Верховної ради СРСР 3-го скликання.

Кавалерс Карл Едуардович
Народився 11 жовтня 1904(1904-10-11)
місто Лібава Гробіньського повіту Курляндської губернії, тепер Лієпая, Латвія
Помер невідомо
Країна  СРСР
Національність латиш
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис ред.

Народився в родині теслі. У 1905 році родина була вислана до Астраханської губернії, де перебувала до 1910 року. У 1910 році переїхали до міста Слока, де батько працював теслею, а мати робітницею целюлозно-паперової фабрики.

Навчався в початковій школі, у 1914 році став учнем слюсаря в кустарних майстернях.

У 1922 році склав екзамен в технікум та здобув диплом конструктора. Працював на Лієпайській фабриці дроту та в залізничних майстернях.

У 1929 році заарештований за революційну діяльність, але незабаром звільнений. Брав участь в організації нелегальної типографії, проводив прокомуністичну агітаційну роботу, через що декілька разів був заарештований. Працював техніком у приватній майстерні.

Після окупації Латвії радянськими військами в червні 1940 року призначений комісаром націоналізованого підприємства «Вайрогс» у Ризі. У 1940—1941 роках — начальник Головного управління металообробної промисловості Латвійської РСР.

Член ВКП(б) з 1940 року.

Під час німецько-радянської війни у червні 1941 року вступив до Латиської 43-ї стрілецької дивізії Червоної армії. Під Наро-Фомінськом був поранений, потім повернувся до Латиської 43-ї гвардійської стрілецької дивізії, воював під Старою Руссою, Великими Луками та Даугавпілсом на Північно-Західному та Західному фронтах.

У січні 1944 року демобілізований із армії, працював на відновлювальних роботах в Даугавпілсі, Єлгаві, Валмієрі, Цесісі, Кегуме, а з жовтня 1944 року — в Ризі.

У 1944—1948 роках — керуючий машинобудівного тресту Народного комісаріату місцевої промисловості Латвійської РСР у місті Ризі.

З липня 1948 року — директор Ризького вагонобудівного заводу.

Подальша доля невідома.

Звання ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.