Відкрити головне меню

Йосип Андрейс (хорв. Josip Andreis; 19 вересня 1909, Спліт16 січня 1982, Загреб) — хорватський музикознавець.

Навчався на філософському факультеті Загребського університету і у Римі (до 1931 року). Композицію вивчав у Спліті у І. Парача (1931–1934). У 1945 році закінчив консерваторію в Загребі. У 193141 роках викладав музику у гімназіях у Шибенику, Херцег-Нові і Спліті; з 1945 року працював у Загребі: читав лекції з історії музики в Академії музики (з 1952 року — професор); у 196772 роках — директор Інституту музикознавства. Головний редактор «Музичної енциклопедії» («Muzicka enciklopedija», d. 1-2, Zagreb, 195863). Автор досліджень з історії музичної культури Югославії, про югославських композиторів; із загальної історії музики, робіт з естетики, монографії про Гектора Берліоза.

Твори
  • Uvod u glasbenu estetiku, Zagreb, 1944;
  • Hector Berlioz, Zagreb, 1946;
  • Historija muzike..., d. 1-3, Zagreb, 1951-54, t. 1-2, Zagreb, 1966;
  • Hrvatski glazbeni zavod kroz 125 godina svoga postojanja, Zagreb, 1952;
  • Jakov Gotovac, Split, 1957;
  • Razvoj muzicke urnjetnosti u Hrvatskoj, в кн.:Andreis J., Cvetko D., Duric-Klajn S., Historijski razvoj muzicke kulture u Jugoslaviji, Zagreb, 1962;
  • Vjecni Orfei, uvoj u muziku, Zagreb, 1968;
  • Sesnaest moteta iz zbirke "Sacrae cantiones" I. Lukacica, Zagreb, 1970.

ЛітератураРедагувати

  • Kovacevic K., Hrvatski muzikolog Josip Andreis, Arti Musices 3, Zagreb, 1972.
  • Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.