Йогансен Алла Вікентіївна
Алла Вікентіївна Гербурт-Гейбович, у шлюбі Йогансен (14 (27) грудня 1901, Харків, Україна — 27 квітня 1993, Мюнхен, Німеччина) — українська художниця (живописиця, графік, ілюстраторка), скульпторка, письменниця, поетка, перекладачка та вчителька. Діячка української діаспори в США, виконувала роботи на тему Голодомору в Україні (1932—1933).
| Йогансен Алла Вікентіївна | |
|---|---|
| Народилася |
14 грудня 1901 Харків, Російська імперія |
| Померла |
27 квітня 1993 (91 рік) Мюнхен, Німеччина |
| Національність | українка |
| Діяльність | художниця, графічна дизайнерка, скульпторка, письменниця, поетка, перекладачка |
| Alma mater | Харківська державна академія дизайну та мистецтв (1929) |
| Вчителі | Падалка Іван Іванович |
Біографія ред.
Народилася у сім'ї українського дворянина Вікентія Фоміча Гербург-Гейбовича, статського радника, ад'юнкт-професора Харківського технологічного інституту.
У 1929 році закінчила Харківський художній інститут. Навчалася у Івана Падалки.
З 1930-х років — активна учасниця літературно-мистецького життя у Харкові. Мешкала у відомому харківському будинку «Слово».
Була у шлюбі з українським письменником Майком Йогансеном. У 1923 році народила сина (Гай Михайлович Йогансен). у 1935 розлучилися.
У шлюбі з художником Михайлом Бойчуком народила в 1935 році в Харкові доньку Ганну, журналістку Радіо Свобода. Онуки (діти Анни) — Галина (р.р.1967) та Максим (р.р.1969)[1].
Восени 1938, рятуючись від репресій, поїхала з дітьми з Києва до Москви, а потім до Московської області[1]. Працювала вчителькою малювання та каліграфії у педагогічному училищі, шила костюми та оформляла декорації для місцевих театрів. Після початку Другої світової війни 1941 року повернулася спочатку до Житомира, де набула статусу «фольксдойче», потім до Києва, а восени 1943 року емігрувала до Німеччини (Мюнхен). На еміграції вчителювала в українських гімназіях Мюнхена (1951—1964)[1].
Співпрацювала з Демократичним об'єднанням колишніх українських репресованих, була членом Об'єднання українок, Спілки художників Мюнхена та Південної Баварії (1973)[2].
Похована на Цвинтарі Святого Андрія в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США .
Творчість ред.
Дитяча художниця та дитяча письменниця. Авторка повістей та оповідань для дітей та підлітків.
Художниця, авторка натюрмортів, листівок, скульптурних композицій. Ілюстраторка.
Вибрані літературні твори ред.
- «Гнатові пригоди» (1927),
- «Штани капітана Вілза» (1928),
- «Сагібова подяка» (1929),
- «Китайські рибки» (1929),
- «Вирізалочка» (Дитвидав, 1935),
- «Задачі-забавки» (Харків ; Одеса: Дитвидав, 1934),
- «Розфарбуй» (Одеса: Дитвидав, 1935)
Вибрані мальовничі роботи ред.
- «Квіти»,
- «Маки»,
- «Рибки»
- листівки «Початок голоду в Україні», «Не сміємо забувати про голодне Різдво 1932 року в Україні», «Застеляйте столи…», «Ялинка», «Христос воскрес!»
- скульптурна композиція «Голод».
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Громенко, Сергій (9 жовтня 2022). «Вона бачила в цьому свій обов’язок перед Україною»: пам’яті ведучої Радіо Свобода Ганни Бойчук-Щепко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ Березюк, Т. І. (2011). Йогансен Алла Вікентіївна (Ukrainian) . Т. 11. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.