Зінченко Іван Трохимович

Зінченко Іван Трохимович — (нар. 1921, УСРР, Біла Церква — пом.7 липня, 1943, РРФСР, хутір Сирцово, Яковлевський район, Білгородська область) — гвардії старший сержант, командир взводу 447-ї мотострілецького батальйону 1-й механізованої бригади, герой Радянського Союзу[1].

Зінченко Іван Трохимович
Народження 1921
Біла Церква, Київська губернія
Смерть 7 липня 1943(1943-07-07)
Яковлевський район
Країна Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg УСРР
СРСР СРСР
Звання старший сержант
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди Герой Радянського Союзу (посмертно)

БіографіяРедагувати

Народився у Білій Церкві у 1921 році в родині робітника. Закінчив 7 класів, працював на заводі Сільмаш імені 1 Травня. В РСЧА з 1939 року. У боях Великої Вітчизняної війни з липня 1941 року. Командир кулеметного взводу, 2-ї стрілецької роти 447-го мотострілецького батальйону. 1-ї гвардійської механізованої бригади (3-й механізований корпус, 1-я танкова армія. Воронезький фронт)[2].

ПодвигРедагувати

Під час боїв на Курській дузі 7 липня 1943 року під селом Сирцево (Сирцово) на ділянку, яку обороняв кулеметний взвод І. Зінченка, пішли в атаку танки і з півтори роти піхоти. Коли танки підійшли до окопів, Зінченко одною гранатою підбив середній танк, але за ним з'явився інший, котрий прямував на кулеметні точки взводу. Рятуючи своїх товаришів, Зінченко, обв'язавшись протитанковими гранатами і взявши ще по одній в кожну руку, кинувся під «Тигр»[3].

Звання Герой Радянського Союзу присвоєно указом від 10 січня 1944 року[1][4].

Пам'ятьРедагувати

У Білій Церкві на честь Зінченка названо вулицю та гімназію № 2[2], а на будинку, в якому працював він працював на Заводі Завод «Сільмаш» імені 1-го Травня, встановлено пам'ятну дошку[5].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Солдат.RU//Фамилии воинов, вызвавших огонь на себя, бросившихся под вражеские танки со связками гранат или взорвавших себя вместе с фашистами. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 27 серпня 2013. 
  2. а б Біографія на інформаційному порталі Білої Церкви[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Окупація Білої Церкви [Архівовано 8 липня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
  5. Паспорт міста на офіційному сайті народного депутата VI скликання Тищенка Олега Івановича. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 серпня 2013.