Вікіпедія

Зімін Дмитро Борисович

Дми́тро Бори́сович Зімін (нар. 28 квітня 1933, Москва, Російська РФСР, СРСР — пом. 22 грудня 2021, Швейцарія) — російський підприємець, засновник та почесний президент компанії «Вимпел-Комунікації» (торгова марка — «Білайн»), вчений-радіотехнік, доктор технічних наук (1984). З 2000-х років — благодійник, засновник фонду «Династія», співзасновник премії «Просвітитель».

Зімін Дмитро Борисович
Народився 28 квітня 1933(1933-04-28)
Москва, СРСР
Помер 22 грудня 2021(2021-12-22)[1] (88 років)
Швейцарія[1]
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність науковець, підприємець, radio technician, підприємець, письменник, філантроп
Галузь радіоелектроніка[2], бізнес[2], Мемуарна літератураd[2] і меценатство[2]
Alma mater Московський авіаційний інститут (1957)
Науковий ступінь доктор технічних наук (1984)
Знання мов російська[2]
Заклад Московський авіаційний інститут, Q18408822? і Вимпел-Комунікації
Діти Зімін Борис Дмитрович
Нагороди
Державна премія Росії подяка Президента Російської Федерації
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зімін.

Біографія ред.

Дмитро Зімін народився 28 квітня 1933 року в Москві. За батьківською лінією — нащадок старообрядницького купецького роду Зіміних.

Закінчив московську середню школу № 59. Почавши у старших класах серйозно займатися радіотехнікою, разом із учителем фізики С. М. Алексеєвим написав невелику книгу «Шкільна УКХ-станція», яку пізніше було опубліковано.

У 1950 році вступив на факультет радіоелектроніки літальних апаратів Московського авіаційного інституту [3], який закінчив у 1957 році. Потім вступив на посаду інженера до Проблемної лабораторії, організованої при кафедрі професора Михайла Неймана.

У 1962 році був запрошений на роботу в одну із закритих науково-дослідних установ — Радіотехнічний інститут Академії наук СРСР, очолюваний академіком Олександром Мінцем. Понад тридцять п'ять років обіймав керівні посади в цьому інституті: був начальником лабораторії, потім чотирнадцять років — начальником наукового відділу, а пізніше — директором центру з розробки радіотехнічного обладнання.

Весною 1963 року захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Льва Дерюгіна. У 1965 році у складі авторів книги «Скануючі антенні системи НВЧ» став лауреатом премії імені О. С. Попова Академії наук СРСР.

У 1984 році захистив докторську дисертацію.

Як дослідник фазованих антенних ґрат був призначений заступником головного конструктора наземної радіолокаційної станції "Дон-2Н", що входить до системи протиракетної оборони Центрального промислового району. У 1993 року у складі колективу розробників антен з урахуванням фазованих ґрат став лауреатом Державної премії Російської Федерації. За період науково-дослідної діяльності опублікував понад 100 наукових праць та винаходів.

З огляду на різке скорочення оборонних замовлень останні роки існування СРСР, у межах конверсійних програм 6 березня 1991 року зареєстрував з урахуванням Радіотехнічного інституту мале підприємство КБ «Імпульс». Першою розробкою фірми стала система супутникового телебачення, яка була запущена в серійне виробництво на Вільнюському заводі радіовимірювальних приладів (ВЗРІП) і продавалася в московському магазині «Ефір» на вулиці Тверській, але майже ніякого прибутку цей проект не приніс. Наступним проєктом була система кабельного телебачення АС-600, вона була запущена в серію і вже принесла невеликий дохід.

У 1991 році організував групу технічних експертів усередині Радіотехнічного інституту з розробки стільникового телефонного зв'язку . На початковому етапі як партнерів була залучена американська сімейна фірма Plexis, що належить Огі Фабела (Augie K. Fabela II). У 1992 році було створено акціонерне товариство «Вимпел-Комунікації», де Зімін став президентом та генеральним директором. Співзасновником «Вимпелкому» разом із Зіміним був Костянтин Кузовий, який залишався, до його вбивства в 1999 році, великим акціонером «Білайна»[4]. У тому ж році була запущена в дію і запрацювала пілотна станція мобільного зв'язку стандарту AMPS, що покривала Садове кільце та мала початкову ємність близько 200 абонентів. Незабаром оператор зв'язку почав надавати послуги мобільного зв'язку на масовому ринку, освоївши стандарти D-AMPS та GSM.

У травні 2001 року, коли абонентська база «Вимпелкому» перевищила мільйон абонентів, компанія вийшла на прибутковість, а до складу акціонерів увійшла група «Альфа», Дмитро Зімін залишив посаду генерального директора і став почесним президентом компанії.

З початку 2000-х років Дмитро Зімін займався благодійною діяльністю, у 2002 році заснував та очолив фонд «Династія», основними завданнями якого є підтримка та популяризація російської фундаментальної науки.

У 2008 році фондом «Династія» засновано премію у галузі науково-популярної літератури «Просвітитель».

У лютому 2015 року Зімін став першим нагородженим новою премією Міністерства освіти і науки Російської Федерації — «За вірність науці» (зірка-статуетка). При цьому міністр освіти Дмитро Ліванов «зауважив, що меценат упродовж багатьох років безкорисливо підтримує фундаментальну науку та освіту, сприяючи тим самим створенню ефективного робочого середовища для вчених» [5].

25 травня 2015 року, після того, як Міністерство юстиції Російської Федерації включило фонд «Династія» до реєстру некомерційних організацій (НКО), що виконують функції «іноземного агента»[6], Дмитро Зімін заявив про намір припинити фінансування фонду та про можливе його закриття[7][8], а в червні 2015 року виїхав з Росії на невизначений час[9]. Ряд відомих людей засудили позицію Мін'юсту щодо фонду, вважаючи її бюрократичною та несправедливою. Зокрема, ректор НДУ «Вища школа економіки» Ярослав Кузьмінов вважає, що ситуація, що склалася, може завдати шкоди репутації держави[8], а відомий російський журналіст Михайло Таратута написав з цього приводу:

«Багато помітних і не дуже помітних, а просто порядних людей уже висловили свою думку про це помилкове, несправедливе, підле рішення Мін'юсту, яке завдасть країні величезної шкоди».[10].

У 2016 році Зімін разом із сином Борисом заснували міжнародну некомерційну організацію «Zimin Foundation», яка підтримує освіту та науку в різних країнах світу[11][12].

Помер 22 грудня 2021 року у Швейцарії на 89-му році життя після тяжкої хвороби[13].[14][15].

Родина ред.

  • Батько — Борис Миколайович Зімін (1904—1935), інженер-механік і метролог, був репресований [3] [16] і загинув у таборі під Новосибірськом [17].
  • Мати — Берта (Бетті) Борисівна Зіміна (уроджена Берта Берівна Докшицька, 1899—1994)[18][19], родом із Вільно[20], працювала друкаркою .
  • Дружина — Майя Павлівна Зіміна (уроджена Шахматова, нар. 1936), вчений-археолог.
    • Син — Борис Дмитрович Зімін (нар. 1969), президент інвестиційної компанії BMT Management.
      • Шестеро онуків[21] .

Громадська діяльність ред.

З жовтня 2000 року Дмитро Зімін був членом Ради з конкурентоспроможності та підприємництва при Уряді Російської Федерації. У листопаді 2000 року був обраний членом бюро правління Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП), з червня 2001 року — член робочої групи РСПП для вироблення позиції РСПП щодо вступу Росії до СОТ та реформи митної політики.

Громадянська позиція ред.

Передав фонду «Династія» більшу частину своїх статків[22], Дмитро Зімін вважає, що «відхід із бізнесу у благодійність — стандартний шлях, звичайна людська поведінка»:

«Адже що робити з грошима? Дітям лишати? Цим можна їхнє життя погубити. Великі незароблені гроші можуть знести дах…»[22]

Критично ставився до політичної ситуації в Росії. В одному з інтервʼю сказав:

«…я, мабуть, патріот у тому сенсі, що за жодну країну мені не буває так соромно, як за мою власну. Болісно, болісно соромно»[16].

Нагороди і премії ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Лисицына М. Умер основатель «Билайна» и благотворитель Дмитрий Зимин — RBC Information Systems, 2021.
  2. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  3. ↑ а б Журнал «Компания», 2000.
  4. ↑ Убит основатель «Би Лайн» [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Коммерсантъ
  5. ↑ Минобрнауки РФ, 2015.
  6. ↑ Новости Минюста РФ, 2015.
  7. ↑ Газета.Ru, 2015 a.
  8. ↑ а б Газета.Ru, 2015b.
  9. ↑ Вести.Ru, 2015.
  10. ↑ Таратута, 2015.
  11. ↑ Книга "Страдающее Средневековье" стала одним из лауреатов премии "Просветитель". ТАСС. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 17 листопада 2018.
  12. ↑ Zimin Foundation | Russian. Zimin Foundation (англ.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 17 листопада 2018.
  13. ↑ Помер засновник "Білайну" Дмитро Зімін. www.unn.com.ua (ua) . 22 грудня 2021. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  14. ↑ Умер основатель Выпелкома Дмитрий Зимин
  15. ↑ Умер основатель Билайна Дмитрий Зимин. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  16. ↑ а б Ципенюк, 2014.
  17. ↑ «Эхо Москвы», 2017.
  18. ↑ Запись о рождении 31 августа (по старому стилю) 1899 года в Вильне доступна на сайте еврейской генеалогии JewishGen.org. Родители (родом из Долгиново): Бер Лейзерович Докшицкий и Дебора Абрамовна Докшицкая.
  19. ↑ Александр Аксёнов. Зимины: от текстильной мануфактуры до сотовой сети «Би Лайн» [Архівовано 24 грудня 2021 у Wayback Machine.]; Берта Борисовна Зимина (1899—1994)
  20. ↑ Зимины в коммунальной квартире на Арбате (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  21. ↑ ещёнепознер (30 травня 2019). Зимин: власть деспота, террор, умные олигархи и неумный Солодников #ещенепознер. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 31 травня 2019.
  22. ↑ а б Бурмистров, 2011.
  23. ↑ Мир науки, 2008.
  24. ↑ Фонд «Династия», 2008.
  25. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 28 апреля 2012 года № 198-рп «О поощрении». Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  26. ↑ Carnegie's Legacy, 2013.
  27. ↑ Дёмина, 2013.
  28. ↑ Радзиховский, 2015.

Посилання ред.

* Биография Д. Б. Зимина на сайте Международного объединённого биографического центра. biograph.ru; archive.org. 2006. Архів оригіналу за 21 червня 2008. Процитовано 6 червня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зімін_Дмитро_Борисович&oldid=41306883