Зільберник Костянтин Олександрович
Костянтин Олександрович (Кадиш Сендерович[1]) Зільберник (19 червня 1853, Ковно, Гродненська губернія, Російська імперія — 24 травня 1920, Лебедин, Харківська губернія, УСРР) — земський лікар, організатор охорони здоров'я у Лебединському повіті.
| Костянтин Зільберник | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 19 червня 1853 Ковно, Російська імперія |
| Помер | 24 травня 1920 (66 років) Лебедин, Харківська губернія, Українська СРР |
| Діяльність | хірургія |
| Alma mater | медичний факультет Харківського університетуd |
| Батько | Зільберник Олександр Лейбовичd |
| Мати | Goda Mejerovna Silbernikd |
| Брати, сестри | Клара Заменгоф |
| У шлюбі з | Ревека Іллівна |
| Діти | дочки Софія (1883) та Ольга (1889) |
| Нагороди |  |
Ранні роки
ред.Народився 27 липня 1853 року в місті Гродно в родині власника миловарної фабрики Олександра Зільберника[d] та його дружини Ґоди. Мав сестру Клару та брата Йозефа. Родина Зільберників мала єврейське походження.
1878 року закінчив медичний факультет Харківського університету[2].
Лікар у Лебедині
ред.
За запрошенням Лебединського земства 1878 року прибув до Лебедина, де почав працювати земським лікарем.
На момент прибуття Зільберника до Лебедина медична система повіту була занедбаною. Завдяки його діяльності вдалося розширити мережу лікувальних закладів[3]. За сприяння графа Василя Капніста у 1901—1903 роках була побудована хірургічна лікарня, якою керував Зільберник. У 1910—1912 роках граф Олексій Капніст побудував для лікаря будинок у Лебедині (зараз — Лебединський міський художній музей імені Бориса Руднєва)[4].
Зільберник проводив у своїй лікарні хірургічні операції, зокрема складні акушерсько-гінекологічні, порожнинні очні та кісткові втручання[5]. 1906 року він провів 758 операцій, у 1908 — 962, у 1911 — 760[5], у 1914 — 1905[6].
Під керівництвом Зільберника медичну практику проходив відомий український хірург Михайло Ситенко, а Микола Милостанов згадував, що Костянтин Зільберник прищепив йому любов до хірургії[7].
1913 року Костянтин Зільберник став першим почесним громадянином Лебедина відповідно до рішення міської думи за «видатну працю на користь населення високоталановитого і гуманного лікаря»[8].
Державна служба
ред.Костянтин Зільберник був піклувальником Харківського навчального округу, з 1883 року — лікарем Лебединського повітового училища, а з 1892 — директором Лебединського повітового піклувального відділення у справах в'язниць.
Рішеннями Державного Сенату Російської імперії Зільберник був затверджений у цивільних чинах:
- титулярного радника (31 серпня 1884);
- колезького асесора (3 жовтня 1885);
- надвірного радника (20 березня 1887);
- колезького радника (березень 1891)[9].
Смерть
ред.
Під час епідемії тифу в 1920 році Зільберник брав участь у боротьбі проти поширення хвороби. При цьому він сам захворів на неї та помер 24 травня 1920 року.
Костянтина Зільберника поховали на Лебединському єврейському кладовищі.
1941 року, під час вторгнення нацистської Німеччини в СРСР, єврейське кладовище Лебедина було розгромлене, в тому числі й могила Костянтина Зільберника. У 1960-х роках місце поховання лікаря віднайшов краєзнавець Костянтин Дудченко, а 1968 року його прах перепоховали на Троїцькому кладовищі та встановили там обеліск. 2018 року на могилі встановили новий пам'ятник[10].
Сім'я
ред.Мав дружину Ревеку Іллівну. У шлюбі народилися дві дочки:
Нагороди
ред.14 лютого 1891 року Зільберника нагородили Орденом Святої Анни III ступеня за старанну службу[9].
Вшанування пам'яті
ред.На честь Костянтина Зільберника названо лікарню[12] та провулок у Лебедині[10].
Примітки
ред.- ↑ Федченко, 2007, с. 120.
- ↑ Безкоровайна, 2019, с. 11.
- ↑ Чернобров, 2005, с. 33.
- ↑ Подвезько, 2021, с. 197.
- ↑ а б Нікітін, 2010, с. 172.
- ↑ Чернобров, 2005, с. 34.
- ↑ Чернобров, 2005, с. 34—35.
- ↑ Безкоровайна, 2019, с. 12.
- ↑ а б Федченко, 2007, с. 120—121.
- ↑ а б Безкоровайна, 2019, с. 13.
- ↑ Федченко, 2007, с. 121.
- ↑ Комунальне некомерційне підприємство "ЛЕБЕДИНСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ ЛІКАРЯ К.О.ЗІЛЬБЕРНИКА" ЛЕБЕДИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ Код ЄДРПОУ 02007555 — Опендатабот. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 20 липня 2023.
Джерела
ред.- Безкоровайна О.В. Людина з великої літери, людина з великим серцем... / за ред.: С.В. Драновська, Л.М. Чхайло // Сумщина від давнини до сьогодення: проблеми ідентичності, ментальності, самосвідомості: матеріали обласного круглого столу з нагоди відзначення 80-річчя створення Сумської області (м. Суми, 30 січня 2019 року). — Суми : НВВ КЗ СОІППО, 2019. — С. 11—14.
- Журналы Лебединского уездного земского собрания 1902 года. — Лебедин, 1903., ст. 114.(рос. дореф.)
- Нікітін М.Ю. Участь земств в організації медичного обслуговування населення в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі Лебединського повіту Харківської губернії) / М. Ю. Нікітін // Збірник наукових праць [Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди]. Серія: «Історія та географія». — 2010. — Вип. 38. — С. 170-174.
- Подвезько А. І. Капністи-меценати / за заг. ред.: С.В. Драновська // Краєзнавчі діалоги: Сумщина у сув'язі тисячоліть: матеріали регіональної конференції (м. Суми, 21 квітня 2021 року). — Суми : НВВ КЗ СОІППО, 2021. — С. 196—198.
- Почесні громадяни Лебедина
- Славні сторінки історії Лебединської медицини/Життя Лебединщини від 3 жовтня 2007 року, ст.111
- Тайны народной медицины (из практики народных лекарей В. И. Корчана и К. Б. Кулемзы) Сумы-1993, 138с.(рос.)
- Федченко Л.А. До біографії лікарів Лебединського повітового училища (за матеріалами Державного архіву Сумської області) / Л. А. Федченко // Преподавание истории медицины в высшей школе: история и современное состояние: материалы Международной конференции, 13 апреля 2007 г.. — Суми : СумДУ, 2007. — С. 120—122.
- Чернобров И. В. Земский врач К.А.Зильберник — организатор здравохранения в Лебединском уезде (к 150-летию со дня рождения) // Сумський історико-архівний журнал. — 2005. — Вип. I. — С. 33-40. (рос.)