Зібров Андрій Юрійович
Андрій Юрійович Зібров (нар. 5 липня 1973, Ленінград, Російська РФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно.
| Зібров Андрій Юрійович | |
|---|---|
| Андрей Юрьевич Зибров | |
| Дата народження | 5 липня 1973 (50 років) |
| Місце народження |
Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР →  Росія |
| Alma mater | Театр юнацької творчостіd |
| Професія | актор |
| Кар'єра | 1996 — дотепер |
| IMDb | ID 0955965 |
Біографія ред.
Народився 5 липня 1973 року в місті Ленінграді (нині — Санкт-Петербург).
Займався театральним мистецтвом в Ленінградському театрі юнацької творчості (ТЮТ).
У 1996 році закінчив акторський факультет Санкт-Петербурзької державної академії театрального мистецтва (СПбДАТМ) (курс Веніаміна Фильштинського).
Працював в театрі «На Крюковому каналі» в Санкт-Петербурзі.
З січня 1997 року служив у трупі Санкт-Петербурзького академічного театру імені Ленсовета. Є актором Театру естради ім. А. І. Райкіна.
Важка травма ред.
В ніч з п'ятниці 23 на суботу 24 квітня 2010 року біля будинку № 11 по Каменноостровському проспекту Зібров отримав важке поранення, коли заступався за свою дружину. До неї приставали двоє: Володимир Прохорцев та Антон Івченко[1]. Коли Зібров почав захищати дружину, Івченко[2] вистрілив акторові в голову з травматичного пістолета. Зберегти очі не вдалося, Зіброву був вставлений очний протез.
Івченко згодом був засуджений до трьох років позбавлення волі і виплати компенсації в 600 000 рублів[1].
Родина ред.
- Батько — Юрій Зібров.
- Мати — Тетяна Іванівна.
- Сестра — Олена Зіброва.
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
Театр «На Крюковому каналі» ред.
- 1996 — «Записки божевільного», моноспектакль за однойменною повістю М. В. Гоголя (режисер — Грачова Л. В.) — Аксентій Іванович Поприщин[3]
- 1996 — «Жарти Чехова»
- 1996 — «Час Висоцького»
- 1996 — «Дорога»
Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленсовета ред.
- 1997 — «Войцек» за однойменною п'єсіою Георга Бюхнера (режисер — Юрій Бутусов; прем'єра — 8 лютого 1997 роки) — тамбурмажор[4]
- 1997 — «В очікуванні Годо» за однойменною п'єсою Семюела Беккета (режисер — Юрій Бутусов ; прем'єра — 9 жовтня 1997 роки) — Лаккі[5]
- 1997 — «Король, дама, валет» за п'єсою Олександра Гетьмана по однойменним романом Володимира Набокова (режисер — Владислав Пазі ; прем'єра — 12 січень 1997 роки) — 2-й санітар, манекен, офіціант[6]
- 1998 — «Калігула» за однойменною п'єсою Альбера Камю (режисер-постановник — Юрій Бутусов ; прем'єра — 9 жовтня 1998 року) — мерею, старий патрицій[7][8][9]
- 1999 — «Братик Кролик на дикому Заході» за п'єсою Едуарда Гайдая (режисер — Владислав Пазі) — братик Півень, постової[10]
- 2003 — «Володимирська площа», опера (мюзикл) В'ячеслава Вербина і Олександра Журбіна за романом « Принижені і ображені» Ф. М. Достоєвського (режисер — Владислав Пазі) — Іван Петрович, молодий письменник (від його особи ведеться розповідь)[11]
- 2003 — «Запрошення в замок» за однойменною п'єсою Жана Ануя (режисер — Владислав Пазі) — Орас / Фредерік, брати-близнюки, племінники леді Демерморт[12]
Фільмографія ред.
- 1998 — Гірко! — Єгор, жених Люсі (військовий / датський принц / повітряний гімнаст Циганов)
- 1999 — Жіноча власність — Костя, колишній чоловік Ольги
- 2000- 2004-Агент національної безпеки (сезони № 2-5)- Геннадій Ніколаєв, стажист (далі — лейтенант ФСБ, старший лейтенант, капітан)
- 2000 — Особливості національного полювання в зимовий період — Ігор Валентинович Речников
- 2000 — Імперія під ударом — Володимир Михайлович Агєєв («Топаз»)
- 2001 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-4 (серія «Сальдо-бульдо») — Книшов
- 2001 — Спецвідділ — «Клест»
- 2001 — Механічна Сюїта — Віктор, машиніст поїзда
- 2001 — Ніро Вульф і Арчі Гудвін (фільм № 4 «Справа в капелюсі») — Персіваль Браун
- 2002 — Спецназ-1 (серії № 1, 2, 3 — «Зламана стріла», «Засідка», «Клинок») — Олексій Шахмаметьєв («Шах»), прапорщик
- 2002 — На ім'я Барон (серії № 4, 6, 7) — Валерій Євгенович Томашевський, слідчий
- 2002 — Ніж у хмарах — Слєпцов, актор
- 2002 — Щоденник камікадзе
- 2002 — Убивча сила 4 (фільм «Останній причал») — Заславський, керівник експедиторської фірми
- 2003 — Танцюрист
- 2003 — Особливості національної політики — Веня, бандит-невдаха
- 2003 — Лінії долі — Клим
- 2003 — Команда — Олексій Краснов, півзахисник, капітан ФК «Торпедо» (Болотне)
- 2004 — Диверсант — лейтенант-дізнавач
- 2005 — Фаворський — Ігор Олегович Малютін
- 2005 — Грозові ворота — Андрій Юрійович Гаврилов, підполковник, начальник штабу
- 2005 — Принцеса и жебрак — представник турфірми
- 2005 — Загибель імперії (серія № 7 «Гроза») — Павло Миколайович Переверзєв, російський адвокат, політичний діяч
- 2005 — Брежнєв — Коновальчук, старшина-прикордонник
- 2006 — У. Е. — Олег Васильович Банников
- 2006 — Синдикат — Владислав Масленіков («Долар»)
- 2006 — Пушкін. Остання дуель — князь Петро Володимирович Долгоруков
- 2006 — Година пік — Віталій Обухів
- 2006 — Двоє зі скриньки — Олександр Адашев-Гурський, незалежний журналіст
- 2007 — Даішники — Георгій, компаньйон Шер-хана
- 2007 — Одна любов душі моєї — князь Петро Володимирович Долгоруков
- 2007 — Злочин і покарання — Петро Петрович Лужин, 45 років, адвокат, надвірний радник ' '
- 2007 — На шляху до серця — Корабельников
- 2008 — Той, хто гасити світло — Ігор Страхов, художник-інвалід
- 2008 — Літєйній, 4 — дільничний Ігор Степцов (в серії «Край обпалених ікон») і Олег Ігорович Бойцов (в серії «Обличчя»)
- 2008 — Батьківський день — Сергій Тарасов
- 2008 — Завжди говори «завжди» 4 — Теодор
- 2008 — Двоє зі скриньки 2 — Олександр Адашев-Гурський, незалежний журналіст
- 2009 — Убік від війни — Єршов, політрук
- 2009 — Зграя — Гліб, підприємець
- 2010 — Солдати. Дембель неминучий — Віталій Альбертович Японців, підполковник
- 2010 — Капітан рік (фільм № 4 «Рідна кров») — Андрій Тардинін, бізнесмен
- 2010 — Російський дубль — Андрій Михайлов, приватний детектив, один Максима Самойлова, один із засновників приватного детективного агентства «Два товариша»
- 2010 — Смерть Вазір-Мухтара. Любов і життя Грибоєдова — імператор Микола I
- 2010 — Господар — Гірський
- 2010 — Помста без права передачі — Віктор Корнєєв
- 2011 — Морські дияволи 5 (серія № 22 «Наречена, що втекла») — Кулик
- 2011 — Лють — Равіль Бахтіяров, майор ФСБ, знайомий Розумовського
- 2011 — Спадкоємиця — Михайло, режисер
- 2011 — Я бажаю тобі себе (Україна) — Жора, бухгалтер
- 2011 — Відрив — Олег Кушаков
- 2012 — Зрадник — «Африка», наркобарон
- 2012 — Біла гвардія — Олександр Броніславович Студзинский, штабс-капітан
- 2013 — Солдати-17 — Віталій Альбертович Японців, полковник, начальник штабу дивізії
- 2013 — Шерлок Холмс (фільм № 3 «Паяци») — Чарлі Вільямс, арештант, товариш по службі доктора Джона Уотсона
- 2013 — Хуторянин — Олександр Соломатін, командир ОМОН
- 2013 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-13 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС
- 2014 — Купрін. Поєдинок — Петерсон, капітан
- 2014 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-14 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС
- 2014 — Григорій Р. — лікар Лазоверт
- 2014 — Кращі вороги — Михайло Миколайович Романов, майор, співробітник аналітичного відділу ГУВС
- 2014 — Шаман — Генріх Штольц, адвокат
- 2015 — Культ — Михайло Сельвинский
- 2015 — Тальянки — Михайло Іванович Боташ, полковник ВПС СРСР, комендант аеродрому
- 2015 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-15 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС
- 2016 — Наше щасливе завтра — майор
- 2017 — Шеф. Гра на підвищення — Сергій Сельцов
- 2017 — Вулиці розбитих ліхтарів. Менти-16 — Ігор Сергійович Градовіков, полковник поліції, начальник міжрайонного УВС
- 2017 — Троцький — Вільгельм II
- 2017 — Невський. Перевірка на міцність — Малишев, полковник поліції, начальник поліції УМВС по Центральному району
- 2018 — Мельник — Арсеній Петрович Малиновський
- 2018 — Ворона — Іван Михайлович Снєгірьов, слідчий
- 2019 — Алекс Лютий — Лев Вікторович Проценко
- 2020 — Агент національної безпеки. Повернення — Геннадій Миколаїв
- 2020 — Чудова п'ятірка 2 — Аркадій
Визнання і нагороди ред.
- 1999 — лауреат Санкт-Петербурзької незалежної акторської премії імені Владислава Стржельчика за «Акторський ансамбль» (разом з Михайлом Пореченковим, Михайлом Трухіним і Костянтином Хабенським) — за роль Лаккі у виставі «В очікуванні Годо» режисера Юрія Бутусова на сцені Санкт-Петербурзького академічного театру імені Ленсовета[13].
Примітки ред.
- ↑ а б Елена Ливси. Хулигану, выбившему глаз Андрею Зиброву, дали три года колонии. — Актёр остался недоволен слишком мягким приговором. [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (9 октября 2010 года)
- ↑ Елена Ливси. Хулиган, выбивший глаз Зиброву, попросил, чтобы его защищала… мать. — Суд над Антоном Ивченко начался. Обвиняемому грозит от двух до восьми лет тюрьмы. [Архівовано 13 червня 2017 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (15 сентября 2010 года)
- ↑ Оксана Токранова. «Заклинатель пустот. Андрей Зибров». — Статья театрального критика о театральных работах актёра Андрея Зиброва. [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] «Петербургский театральный журнал», № 18-19, июль 1999 года. // ptj.spb.ru
- ↑ Архив. Спектакль «Войцек» режиссёра Юрия Бутусова. Премьера — 8 февраля 1997 года. [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru
- ↑ Архив. Спектакль «В ожидании Годо» режиссёра Юрия Бутусова. Премьера — 9 октября 1997 года. [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru
- ↑ Архив. Спектакль «Король, дама, валет» режиссёра Владислава Пази. Премьера — 12 декабря 1997 года. [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru
- ↑ Архив. Спектакль «Калигула» режиссёра Юрия Бутусова. Премьера — 9 октября 1998 года. [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru
- ↑ Евгения Тропп. «Метаморфозы». — А. Камю. «Калигула». Театр имени Ленсовета. Режиссёр Юрий Бутусов, художник Александр Шишкин. [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.] «Петербургский театральный журнал», № 17, март 1999 года. // ptj.spb.ru
- ↑ Дмитрий Бур. «На канате». — А. Камю. «Калигула». Театр имени Ленсовета. Режиссёр Юрий Бутусов, художник Александр Шишкин. [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] «Петербургский театральный журнал», № 17, март 1999 года. // ptj.spb.ru
- ↑ Екатерина Гороховская. «Детям до шестнадцати…» — Э. Гайдай. «Братец Кролик на диком Западе». Театр имени Ленсовета. Режиссёр — В. Пази. [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.] «Петербургский театральный журнал», № 17, март 1999 года. // ptj.spb.ru
- ↑ А. Журбин, В. Вербин. «Владимирская площадь». Опера для драматического театра по мотивам романа Ф. М. Достоевского «Униженные и оскорблённые». Театр имени Ленсовета. Режиссёр Владислав Пази, художник Александр Липовских. — Рецензии критиков на спектакли и на игру актёра Андрея Зиброва. [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] «Петербургский театральный журнал», № 3 (33), 2003 год. // ptj.spb.ru
- ↑ Ольга Стельмашевская. «Приглашение в замок». — Статья из газеты «Киевские ведомости» от 13 марта 2003 года. [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургского академического театра имени Ленсовета // lensov-theatre.spb.ru
- ↑ Санкт-Петербургская независимая актёрская премия имени Владислава Стржельчика. Лауреаты премии за 1999 год. [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] Официальный сайт Санкт-Петербургской независимой актёрской премии имени Владислава Стржельчика // premiya-strzhelchika.ru
Посилання ред.
- Андрій Зібров. Біографія, фільмографія, фотографії. [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
- Андрій Зібров. Біографія та інтерв'ю (2002 рік). [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] // persona.rin.ru
- Зібров Андрій Юрійович. Біографія, фільмографія. [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] // kino-teatr.ru
- Андрій Зібров на сайті Театру естради ім. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] А. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] І. [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] Райкіна [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]