Зона конвергенції
Зона конвергенції в метеорології — область в атмосфері, де два переважаючі потоки стикаються і взаємодіють, що зазвичай призводить до відмінних погодних умов. В результаті накопичується маса повітря, яка в решті решт призводить до вертикального руху та утворення хмар та опадів. Широкомасштабна конвергенція, яку називають синоптичною конвергенцією, пов’язана з такими погодними явленнями, як бароклінічні жолоби, зони низького тиску та циклони. Екваторіальна конвергентна зона, що утворена за рахунок комірки Гадлі, стиснулася і посилилася в результаті глобального підвищення температури.[1] В результаті невеликої конвергенції утворюються спектр явищ від окремих купчастих хмарин до великих областей гроз.
Обернена конвергенція — дивергенція.
Великий масштаб ред.
Прикладом зони конвергенції є Екваторіальна конвергентна зона — область низького тиску навколо всього екватору Землі.[2] Інший приклад — конвергентна зона південної частини Тихого океану, яка простягається від західної частини Тихого океану до Французької Полінезії .
Екваторіальна конвергентна зона є результатом північно-східних та південно-західних пасатів, які сходяться в районі значної кількості прихованої теплоти та низького тиску.[2] Коли два пасати сходяться, прохолодне сухе повітря забирає вологу теплого океану і піднімається, сприяючи утворенню хмар і опадів. Область низького тиску, яка створюється рухом пасатів, діє як вакуум, втягуючи прохолодніше сухе повітря з областей високого тиску, створюючи конвекційну комірку, широко відому як комірка Гадлі .
Температура поверхні моря безпосередньо пов'язана з положенням Сонця або розташуванням "екватора потоку енергії", таким чином Екваторіальна конвергентна зона зміщується відповідно до сезонів.[2] Завдяки положенню Сонця температура поверхні моря поблизу екватора (від 30° південної широти до 30° північної широти) під час рівнодення вища за будь-які інші широти.[3] Під час літнього сонцестояння в Північній півкулі (21 червня) Екваторіальна конвергентна зона зміщується на північ згідно з положенням Сонця.[4] Екваторіальна конвергентна зона переміщується на південь під час зимового сонцестояння (у Північній півкулі), коли сонячна радіація фокусується на 23,5° південної широти.
Мезомасштаб ред.
Зони конвергенції також спостерігаються в меншому масштабі. Серед прикладів — конвергентна зона Пьюджет-Саунд, що спостерігається в районі Пьюджет-Саунд у американському штаті Вашингтон; зона конвергенції Мохавк–Гудзона в штаті Нью-Йорк; зона конвергенції Ельсінора в штаті Каліфорнія; ефект Брауна Віллі, який може виникнути, коли південно-західний вітер дме над Бодмін-Муром у Корнуолі; та Пемброкширський Данглер, який може утворитися, коли північні вітри дують над Ірландським морем. Вони також можуть бути пов’язані з фронтами морського бризу.
Вплив зміни клімату ред.
В результаті зміни клімату Екваторіальна конвергентна зона стала щільнішою та охоплює меншу територію навколо екватора.[1] Швидкість конвергенції змінюється щодня залежно від інтенсивності сонячного випромінювання та температури води, пік конвекції приходиться на полудень. У міру постійного зростання глобальної температури швидкість конвекції росте, посилюючи ефект комірки Гадлі .