Золотоочки
| Золотоочки | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Золотоочка
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Золотоочки (Chrysopidae) — одна з найбільших родин ряду сітчатокрилих. У світовій фауні відомі понад 1300 видів, з яких в Україні трапляється — 27 видів із 9 родів[1].
Личинки цієї родини, а також імаго багатьох видів є активними хижаками і відіграють важливу роль в обмеженні та регуляції чисельності шкідників рослин[1], таких як попелиці, совки[2] та листоблішки[3]. Існує промислова технологія виробництва ентомофага золотоочки для біологічного захисту рослин, продукцію якої становлять яйця або личинки виду золотоочки звичайної (Chrysoperla carnea)[2]. Зокрема, масово розведених у лабораторіях личинок застосовують у теплицях проти попелиць[3]:85.
У деяких золотоочок хижий спосіб життя ведуть тільки личинки, тоді як дорослі особини живляться за рахунок рослин[3]:7. Серед личинок золотоочок трапляється канібалізм[3]:7.
Дорослі особини золотоочки звичайної зимують у тріщинах кори рослин, у приміщеннях та інших укриттях, навесні живляться нектаром і пилком на квітках рослин і відкладають яйця на листки та інші органи рослин[3]:84—85. Личинки заляльковуються в круглих світлих коконах[3]:85.
Роди
ред.В Україні трапляються представники видів із таких дев'яти родів[1]:
- Italochrysa (Principi, 1946);
- Hypochrysa (Hagen, 1866);
- Nineta (Navas, 1912);
- Chrysotropia (Navas, 1911);
- Chrysopa (Leach, 1815);
- Pseudomallada (Tsukaguchi 1995);
- Crysoperla (Steinmann, 1964);
- Cunctochrysa (Hölzel, 1970);
- Nothochrysa (McLachlan, 1868).
Примітки
ред.- ↑ а б в Середюк Г. В. Золотоочки (Insecta: Neuroptera, Chrysopidae) фауни України / Г. В. Середюк // Наукові записки Державного природознавчого музею. — 2015. — Вип. 31. — С. 141—148. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzdpm_2015_31_18.
- ↑ а б Ходорчук В. Промислова технологія виробництва ентомофага золотоочки для біологічного захисту рослин / В. Ходорчук, В. Дубровін, В. Таргоня, Ю. Білоусов, М. Сапожникова, В. Клименко, В. Бельченко // Техніка і технології АПК. — 2012. — № 12. — С. 18-20. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Titapk_2012_12_7.
- ↑ а б в г д е Білик, М. О. (2016). Довідник з біологічного захисту рослин (PDF). Х.: Харківський національний аграрний університет. Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2019. Процитовано 11 квітня 2020.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |