Золотарьов Юрій Анатолійович
Ю́рій Анато́лійович Золотарьо́в (нар. 11 лютого 1983, Київ — пом. 24 грудня 2017, Дніпро) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Золотарьов Юрій Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Капітан (посмертно) | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
11 лютого 1983 Київ | |
| Смерть |
24 грудня 2017 (34 роки) (помер від поранень) | |
| Поховання | Краснопільський цвинтар | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Військовий інститут ракетних військ та артилерії (СумДУ) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2017 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1983 року в місті Київ. Через те, що його батька — кадрового військового — перекидали служити до іншого місця, часто змінював місце проживання. 1991 року почав навчання у школі № 5 Умані; від 1994 року мешкав у Дніпрі. Навчався спочатку в дніпровській школі № 142 у Дніпрі, останні два роки здобував освіту у школі № 134.
2004 року закінчив Сумський військовий інститут ракетних військ і артилерії СумДУ, здобув спеціальність «бойове застосування та управління діями підрозділів Сухопутних військ». Захоплювався кулінарією, малюванням, реконструкцією зразків історичної зброї. Проходив службу на посаді заступника командира батареї з виховної роботи та офіцера-психолога у 25-й бригаді. З 2010 р. — офіцер-вихователь 3-го військово-спортивного взводу Ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Дніпровської міської ради.
Мобілізований 23 березня 2014 року, старший лейтенант, заступник командира по роботі з особовим складом 1-ї роти 1-го батальйону 25-ї бригади.
Бойовий шлях у складі 2-ї роти 25-ї бригади: Амвросіївка, Дебальцеве, Шахтарськ, Савур-могила, Нижня Кринка, Зайцеве.
30 липня 2014 року під час спроби штурмом здобути місто Шахтарськ загинув ліцеїст — випускник і товариш Золотарьова, старший солдат Ростислав Нікітін. Золотарьов служив до важкого поранення, у нього була контузія; у березні 2015 р. повернувся до ліцею, викладав вогневу підготовку. Після уздоровлення та подолання хвороби добровільно пішов знову служити в 25-ту окрему бригаду вереснем 2016-го; знову пішов на фронт.
21 грудня 2017 року зазнав уламкового поранення голови під час мінометного обстрілу шахти Бутівка[1] поблизу Авдіївки. Чотири доби лікарі боролися за його життя.
24 грудня 2017-го помер в лікарні ім. Мечникова міста Дніпро.
Похований на Алеї Героїв Краснопільського кладовища.
Без Юрія лишились батьки, двоє братів, дружина та син.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[2].
- 13 листопада 2018 року в Дніпропетровському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою відкрито меморіальну дошку на честь Юрія Золотарьова.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 24 грудня[3][4].
Примітки ред.
- ↑ УІНП. 1983 – народився Юрій Золотарьов, загиблий герой російсько-української війни. УІНП (укр.). Процитовано 26 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 24 грудня на YouTube
Джерела ред.
- Золотарьов Юрій Анатолійович [Архівовано 1 травня 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Меморіальну дошку загиблому в АТО викладачеві Юрію Золотарьову відкрили в Дніпрі.
- 1983 — народився Юрій Золотарьов, загиблий герой російсько-української війни — Український інститут національної пам'яті