Знаменка (маєток)

Знаменка (раніше також Знаменська миза, Знаменська дача) — колишня садиба на Петергофській дорозі (сучасна адреса — місто Петергоф, Санкт-Петербурзьке шосе, 115). Прилягає до парку «Олександрія» зі сходу. Із заходу прилягає маєток «Михайловка». З півночі обмежена Фінською затокою, з півдня — Петергофською дорогою. Займає площу 74 гектари. Територія парку відноситься також до державного природному заказнику регіонального значення Південне узбережжя Невської губи.

Знаменка
Знаменка Знаменка (Росія)
Країна	Росія
Територіальна одиниця	Петергоф
59°52′36″ пн. ш. 29°57′52″ сх. д.
Сучасний стан	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Власник	Розумовський Олексій Григорович, Кирило Розумовський, Андрій Петрович Шуваловd, Pyotr Myatlevd, Микола I, Миколай Миколайович Романов і Романов Петро Миколайович
Знаменка у Вікісховищі

Власники

• 1710 — стольник І. І. Ржевський
• 1755 — граф О. Розумовський
• 1771 — граф К. Розумовський
• 1787 — граф Андрій П. Шувалов
• генерал І. В. Мельгунов
• 1789 — сенатор Петро В. М'ятлєв
• 1835 — російська імператриця Олександра Федорівна Романова
• 1856 — великий князь Микола Миколайович Старший
• 1891 — великий князь Петро Миколайович Романов

Після Жовтневого перевороту у маєтку перебували радянські установи. З кінця 1970-х років у маєтку було розташовано пансіонат «Садиба Знаменка».

Будівлі

При графі Олексії Розумовському у 1760-1770-х роках були споруджені 2-поверховий палац й церква святих апостолів Петра й Павла. Церква була зведена у 1771 році на місці старої дерев'яної (1722), проект в старовину приписувався Франческо Растреллі. За сенатора Мятлева надбудували третій поверх палацу. Сенатор був настільки прив'язаний до маєтку, що купив ще й іншу садибу на Петергофській дорозі, давши їй ім'я Ново-Знаменка. У 1835 році у спадкоємців М'ятлєва садибу придбав для своєї дружини російський імператор Микола I.

Перебудова палацу під керівництвом архітектора Андрія І. Штакеншнейдера почалася за великого князя Миколи Миколайовича. Були заново оформлені Грецький зал й Рафаелієва галерея. У 1857—1859 роках палац був ще раз повністю перебудований за проектом архітектора Геральд Боссе; на цей раз фасади й інтер'єри були виконані у стилі російського бароко. Одночасно (у 1853—1855) по проектам Боссе були побудовані стаєнний двір на 100 коней, кухонний корпус, будинок доглядача, оранжереї, 2 будинки садових майстрів, перебудовано храм. Храм святих апостолів Петра і Павла було також частково перебудовано у 1877 році. У 1867 році за проектом архітектора Миколи Л. Бенуа на Петергофській дорозі побудована каплиця преподобного Йосипа Співця.

Під час німецько-радянської війни у Знаменці були розташовані німецькі війська, маєток постраждав й здебільшого відновлений лише в 1970-х роках під керівництвом архітектора Михайла М. Плотникова. Проте стайні так й залишилися руїною, а церква Петра і Павла з каплицею Йосипа Співця відновлені були тільки у 1990-х.

Парк

Знаменка є пам'ятником садово-паркового мистецтва XVIII—XIX сторіч. Садові майстри — Дж. Буш, Ерлер та інші. Парк поділяється на Верхній й Нижній сади. У посадках переважають листяні дерева. У Верхньому саду розташовані Великий й Малий ставки.

Галерея

• 
  «Знаменський палац біля Петергофа». Літографія К. К. Шульца з оригіналу І. І. Мейєра. 1845.
• 
  Церква Петра й Павла, найстаріший із діючих храмів Петергофа
• 
  Каплиця Йосипа Співця, червень 2013
• 
  Будинок садових майстрів, серпень 2018
• 
  Нижня дорога у парку Знаменка

Посилання

• Статья в энциклопедии «Санкт-Петербург» [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.]
• Горбатенко С. Б. Петергофская дорога: Историко-архитектурный путеводитель. — СПб., 2001. — ISBN ISBN 5-8015-0113-4.
• Герасимов В. В. Художественные собрания великокняжеских загородных дворцов. К истории бытования некоторых известных произведений из Знаменского дворца // 300 лет Петергофской дороге. 300 лет Ораниенбауму: история, реставрация, музеефикация. СПб. 2012. С. 133—141.
• Карл Симонис — архитектор при имении Знаменка императрицы Александры Федоровны в 1838—1842 гг. // Россия и Европа: Междинастические браки и их роль в истории. Гатчина. 2019. С. 252-268.